Слово добре людину звеличує, сповнює радістю, слово недобре, зле людину пригнічує, ганьбить. Словом добрим людина оздоровляється, піднімається, укріпляється, а злим словом людина може вбити. І коли таку силу має слово людське, то тим більше велику силу має Слово Боже.

«Сказав Господь, – вчить нас Святе Письмо, – і стало світло». Сказав Господь і земля виростила трави, кущі, дерева. Сказав Господь і земля наповнилась рибою, плазунами, комахами, птахами і звірами. Словом Божим творився весь матеріальний світ.

І Слово Боже – Логос – Ісус Христос – заради нас грішних людей стає людиною. Приймає тіло від Пречистої Діви Марії і живе серед людей простою звичайною людиною. І про це нам звіщає євангеліст Іван Богослов, починаючи свою Євангелію: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог… І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини» (Ін. 1:1,14).

А фарисей Савл був гонителем християн, і коли він ішов із загоном воїнів до Дамаску, явився йому Ісус і спокійно промовив: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» (Діян. 9:4). І ці спокійні, лагідні Божі Слова настільки вразили Савла, що він приймає ім’я Павло і з гонителя стає палким проповідником християнства.

Іде Спаситель вулицями гамірного міста і бачить грішника – митаря Левія. Кличе його Господь: «Іди за Мною» (Мф. 9:9), – і митар усе кидає: багатство, рідних, знайомих, і сьогодні ми його знаємо як євангеліста-апостола Матвія.

Приходить Христос до міста Вифсаїда. А там три дні в гробі лежить Лазар. Від нього вже тхне. Але Ісус владно промовляє: «Лазарю! Вийди геть» (Ін. 11:43), – і Лазар виходить з гробу. От яку силу, владу має Слово Боже. І на проповідь перших християн тисячі язичників приймали християнство. А сьогодні навпаки, тисячі християн стають язичниками. Номінально вони дозволяють називати себе християнами, а в душі вони давно вже стали слугами лукавого. Про це давно вже знав Христос і тому подав нам притчу про сівача.

В цій притчі Христос всіх людей ділить на 4 групи. До першої групи Христос відносить всіх людей, яким Бог не потрібен. Вони займаються своїми чорними справами, коять зло, живуть тільки для себе – і їм скільки не говори про Бога – все марна праця. Вони є битою дорогою, на якій ніколи не проросте зерно.

Друга група – це люди, які радісно приймають Слово Боже, але їхні темні справи, їхні недобрі вчинки заглушують Слова Божі. Вони є кам’янистим ґрунтом, на якому проростає зерно, але відразу засихає.

Третя група – це є добрі люди, але матеріальне, тимчасове, гроші, добро – все це заглушає паростки духовності.

Четверта група людей – це люди побожні. Вони слухають Слово Боже і не тільки слухають, а й намагаються втілити Слова Божі у своєму житті. Саме до них звертається Мати-Церква: «Несіть Слово Боже до грішників». А щоб вони донесли Слово Боже до грішних, ці люди самі повинні читати щодня Святе Письмо. Святі отці вчать, що добрий християнин має щодня прочитувати розділ зі Старого Завіту і розділ з Нового. Якщо ми встановимо собі молитовне правило вранці читати розділ зі Старого Завіту, а вечором – розділ з Нового Завіту, то за 3,5 роки прочитаємо Біблію, а за 3 місяці – Євангелія.

Сьогодні ми слухаємо радіо, дивимось телевізора, дехто з нас переглядає Інтернет, але там інформація від світу цього, вона негативна і дуже часто шкідлива для християн. Тож намагаймось побільше читати Слово Боже і несімо Слово Боже до людей, щоб істина перемагала зло. Амінь.

Автор: Ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 21 неділя після П’ятидесятниці