Різдво Ісуса Христа відбувається у незвичний час – зимою. Коли на дворі сніг, мороз, природа завмерла, перебуває у зимовому сні, відпочинку, в той час у Вифлеємі народжується Спаситель світу – Ісус Христос, Який сказав про Себе: „Я є путь, і істина, і життя” (Ін. 14:6). Творець і Джерело життя появляється у світі, щоб визволити його з неволі гріха, оживити його до нового життя. І це не випадково, це промисел Божий. Божа мудрість все творить для добра людини. Цю правду народ оспівує словами коляди: „А ясна зоря світу голосить: „Месія радість, щастя приносить! Спішім любов’ю Його огріти, Христос родився, славіте”.
Такий незвичний час народження Божого Сина показує нам, що Ісус є Тим, котрий може оживити Своєю любов’ю кожну людину, будь-яку душу, яка завмерла внаслідок тяжкого гріха, зачерствіла через брак віри і надії, зневіри і знеохоти під впливом життєвих трудностей. Він може надати нашому життю новий подих, нові крила, нову надію, вдихнути в нас нового духа, відновити загублені сенс і вартість життя, народити нас наново до нового життя у любові. Адже Божа любов всемогутня. „Бо не буває безсилим у Бога ніяке слово” (Лк. 1:37), – запевнював Діву Марію архангел Гавриїл у день Благовіщення. Пізніше Ісус сам скаже про Себе: „Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе” (Ін. 11:25).
Народження Ісуса Христа пригадує нам, що духовне різдво, народження людини до нового, вічного життя у Божому Царстві стається завдяки любові. Воно стає здійсненням слів Святого Писання: „Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому” (1Ін. 4:16). Бог народжується у душі людини завдяки дару любові. Там де є любов, там присутній Бог, там є Його царство. Ісус Христос, навчаючи про Царство Небесне, так сказав: „Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є” (Лк. 17:20,21). Бо коли ми виявляємо любов і милосердя один одному, сам Христос об’єднує нас, Бог є присутній між нами: „Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них” (Мф. 18:20), „Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40). Завдяки взаємній любові ми творимо Боже Царство, ми стаємо його учасниками вже тут на землі.
Єднаючись сьогодні з похвалами народженому у Вифлеємі Божому Синові і величними словами гімну ангелів „Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!”, ми повинні прославляти Господа не тільки устами, але і всім своїм життям, любов’ю свідчити світові, що Христос справді народився і живе в наших серцях.
Поклоняючись з великою побожністю Дитятку Ісусові, що лежить у яслах, пригадаймо собі слова апостола Павла, які повчають, що в нас „повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі” (Флп. 2:5), і як правдивий дар принесімо Народженому Немовляті тверду рішучість „поводитися гідно звання, до якого ви покликані, з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру” (Еф. 4:1-3). Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: Різдво Христове