Задумаймося сьогодні, які наслідки і які плоди повинно мати Різдво Христове в нашому житті і як воно має проявлятися, як його зауважити, як пережити і відчути?

У правді віри про Воплочення Божого Сина говориться, що Він зійшов з небес задля нас. Пригадаймо собі, євангельські розповіді про життя Ісуса Христа.

Після Свого народження, Він до тридцяти років вів укрите життя і як розповідає Євангеліст Лука: „Зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей” (Лк. 2:52). Коли ж Він розпочав Свою діяльність, почавши об’являти Себе світові, то став кликати людей слідувати за Ним. Він кликав за Собою звичайних рибалок, навіть тих, кого не долюблювали в тому суспільстві. Саме це й було першими видимими наслідками і плодами Народження Христового – коли за Ним послідували Його перші учні.

Зауважмо, що тоді, після Різдва минуло тридцять років, і люди жили та працювали так, наче б того Різдва й не було. Христос, можна сказати лише тоді для них народився, коли вони все покинули і пішли слідом за Ним.

Так само і в нашому житті, поки ми не підемо слідом за Ісусом, ми ніколи не відчуємо наслідків Його спасенного народження на цій землі.

На перший погляд, здавалось би що це є неможливим – все кинути і піти за Христом, приймаючи Його спосіб життя і Його цінності. У нас є багато зобов’язань, відповідальності, ми багато чим зв’язані, у нас є сім’ї і родини. Ми не можемо так просто все покинути і піти за Христом, як колись Його перші учні. Нам здається, що за Ісусом можуть піти лише вибрані. Насправді ж, за Ісусом може піти кожен з нас, разом зі своїми сім’ями і обов’язками.

• Бо піти за Христом – означає впустити Його в своє життя і в своє серце.
• Піти за Христом – означає жити Його Словом, яке записане в Євангелії.
• Піти за Христом – це означає шанувати свою сім’ю і родину так, як сам Христос її шанує.
• Піти за Христом – це означає виконувати свою роботу і свої обов’язки так, як Христос виконував Свою роботу, живучи в укритті, як звичайний чоловік.
• Піти за Христом – означає вміти прийти до потребуючого так, як Христос прийшов до нас потребуючих.

Отож, таємниця Різдва Христового починає діяти в нашому житті лише тоді, коли ми починаємо нею жити. А жити цією таємницею означає – зробити найперше в своєму домі духовний різдвяний вертеп. Найперше у своїх найближчих, ми повинні бачити новонародженого Ісуса. У наших домах повинне засвітитися духовне світло доброти, наче вифлеємська зірка. У всіх наших домашніх справах, ми повинні збиратися разом, немов довкола вифлеємських ясел, в яких поклали дитятко-Ісуса. Ось це і є слідування за Христом. Це і є Його народження між нами. І до такого слідування за Христом покликаний кожен з нас.

Власне в тому і є вся проблема, що люди в сучасному світі вважають, що Бог кличе за Собою лише вибраних. Саме через це переконання, багато хто знаходиться далеко від Бога, і такі празники як сьогоднішній, займають в їхньому житті лише поверхове значення. Насправді ж Бог кличе за Собою кожного з нас. І кожен дім, кожна родина і кожне людське серце – це бажане для Бога місце народження.

У вертепі Він народився і пастухи стали першими свідками цієї події, а звичайні рибалки стали першими Його учнями, тому не думаймо, що Боже покликання не стосується когось з нас. До кожного з нас сьогодні Господь промовляє ці таємничі слова: «Іди за Мною!»

Тому і ми не вагаючись, ідімо за Ісусом, ідімо так, як Він, ідімо з Ним у серці. Адже Він єдиний є «путь, і істина, і життя» (Ін. 14:6). Амінь.

Автор: о. Павло Райчинець

Усе по темі: Різдво Христове