В ім’я Отця і Сина і Святого Духа
На іконі преподобного Андрія Рубльова “Трійця” Ангел, який символізує Третю Особу Пресвятої Трійці, – Бога-Духа Святого, зображений одягненим у прозорий плащ золотисто-вогняного кольору, схожий на блиск полум’я, на сполохи зірниці. Дух Божий, Дух-Утішитель, Божественна енергія і сила, уподібнюється святим іконописцем-богословом відповідно до євангельської традиції – вогню. Так само як і в епізоді зішесття Святого Духа на апостолів, про яке розповідається в Діяннях святих апостолів: “І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого” (Діян. 2:2-4).
Дух Божий – вогонь, який може зігріти і запалити душу, перетворивши боязливих і недорікуватих галилейських рибалок на палких проповідників Слова Божого. Дух Божий – вогонь, який спалює куколі душі, який своїм очищаючим жаром знищує усе, що не може наслідувати Царства Небесного. Як з гірської породи, з руди жаром і вогнем випалюється усе зайве – порожня порода, шлаки, увесь дріб’язок і капость, що прилипнули до строгих кристалів металу, так і з душі людської, із самих потаємних її глибин, вогнем, запаленим Духом Святим, вогнем покаяння, випалюються виразки пристрастей, куколі гріхів, усе, що тягне людину вниз, що не дає їй летіти, не дає їй бути сином Неба. «Діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь» (1Кор. 3:13-15). Так апостолу Павлу бачиться те, що ми називаємо Страшним Судом. Так «апостолу язичників» бачиться вогненне хрещення, яке, за словом Спасителя нашого, чекає усіх, хто осмілився покласти «руку свою на рало», усім, хто вирішив, залишивши країну гріха, країну поневолення плоті, бадьоро і радісно йти за своїм Богом у землю обітовану – Царство Небесне.
Вирішити ми вирішили, але от чи завжди ми пам’ятаємо, що нам належить пройти через вогонь? Чи завжди думаємо про те, що так само як у дитинстві, коли води хрещальної купелі зімкнулися над нашими головами, омиваючи скверну первородного гріха, нам усім, комусь у зрілі роки, комусь наприкінці днів, має відбутися те саме вогненне хрещення, те саме рішуче випробування нашої віри і вірності Христу, про що попереджає нас сьогодні пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн?
Що це буде? Нове гоніння на Церкву, під час якого кожному з нас запропонують відректися від Христа, щоб врятувати своє життя? Чи, можливо, тяжка хвороба, що виснажує тіло і душу, віднімає надію і убиває віру? Чи вогненне випробування застане нас у мить, коли душа буде поглинена спокусою гріховного потягу, коли, сп’яніла чадом пристрасті, вона забуде Спасителя свого, забуде Отчий дім і піде “у далекий край“? А що коли Вогонь Святого Духа, який спалює і очищає, застигне нас просто серед повсякденної життєвої метушні, серед побутової рутини, серед немитого посуду, неметених підлог, невипраної білизни?
Вогонь освітлює і гріє. Вогонь обпалює і палить. Ми з вами, які щодня з надією і вірою волають до Духа Утішителя: “Прийди і вселися в нас”, – ми з вами чи правда готові до того, що одного разу це дійсно може статися? І якщо до нас, хрещених водою, обмитих від первородного гріха в купелі хрещення, прийде Господь, подібний до вогненних язиків П’ятидесятниці, то, коли ми спалахнемо в цьому полум’ї Духу Святого, чи залишиться в нас щось, що не згорить, не зітліє, але загартується і засяє в цій вогненній стихії хрещення Духом?
Усе Євангеліє пронизане однією думкою, однією ідеєю. Це ідея покаяння. Бог хоче, щоб ми змінилися. Бог хоче, щоб ми стали іншими. Такими, якими Він нас задумав. Коли Пророк закликає приготувати шлях Господові, прямими зробити дороги Йому, він пропонує нам не асфальтові шосе будувати, а душі наші, випалені гріхом, серця наші, здиблені пристрастями, вигладити і вирівняти трудами покаяння. Він, Хреститель і Предтеча Господній, як голос волаючого в пустелі, закликає нас до зміни, до покаяння, щоб у момент нашої реальної зустрічі з Богом, у момент нашого з’єднання з вогнем, “що поїдає” (Вих. 24.17), не все в нас згоріло, не все перетворилося на попіл, але щоб хрещення Духом Святим стало для нас очищаючою вогненною купіллю. Амінь.
Автор: священик Сергій Ганьковський
Усе по темі: Неділя перед Богоявленням