В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Є на світі абсолютний скарб, безумовна цінність, те, заради чого можна пожертвувати усім іншим. Це не багатство, не талант якийсь, не “слава, куплена кров’ю”, не здоров’я і, вже звичайно, не успіх життєвий. Це скарб – душа людська. Та сама людська душа, яка коштує більше, ніж усе золото світу, незрівнянно більше, ніж торжество будь-якої ідеології, ніж уся слава світська, яка рано чи пізно проходить, повертаючись у небуття.

Колись нам здавалося, що інтереси народу, інтереси держави, громадські інтереси важливіші і значніші, вищі і суттєвіші, ніж інтереси людини, ніж правильно зрозумілі інтереси маленької, такої уразливої, такої крихкої людської душі. Христос усе ставить на своє місце. Дві тисячі років тому Господь наш вказав нам, що чого вартий. “І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи” (Лк. 4:5-8). Так євангеліст Лука розповідає нам про спокусу Спасителя дияволом. І от ми дізнаємося, що слава світська, слава всіх царств світу належить сатані. У нас, таким чином, є євангельське підтвердження тому, що будь-яка імперія, будь-який суспільно-політичний лад, будь-яке царство, взагалі кажучи, будь-яке людське встановлення рано чи пізно зруйнується, впаде, стане надбанням археологів і поетів-романтиків.

Що ж вічне в цьому світі, де не вічні держави, народи, армії, кордони, закони та ідеології? Що ж належить по праву народження не дияволові, а Богові? Відповідь і учора, і сьогодні, і завжди – та сама: душа. Вічна, безсмертна, створена за образом Божим. Та сама душа, для спасіння якої на Хресті помер Син Людський.

Ми, які всі сили свої покладаємо для влаштування нашого земного буття, якось забуваємо, що не зручність побуту, не власне здоров’я, не благополуччя дітей і навіть, як це не дивно, не процвітання Вітчизни є завданням людського життя, бо людське життя більше і довше за всякий побут, всяку сімейність; людське життя – вічне, тоді як життя будь-яких людських співтовариств тимчасове.

Це не укладається в голові: держава така потужна, така значна, у неї тисячолітня історія, могутні збройні сили, у підвалах її банків тонни золотих зливків… І поряд з усією цією могутністю – душа жива, людина, створена Господом за Своїм образом і подобою. І Бог каже нам сьогодні: душа – найважливіше! Усе мине, усе зникне, усе стане прахом, а душа, найважливіше, найцінніше на світі, житиме вічно. Бо наш Спаситель, Який поглядає на нас зараз з висоти Свого Хреста, зійшов на цей Хрест не для того, щоб встановити який би то не було суспільно-політичний лад, і не для того помер на Хресті, щоб процвітала Римська імперія, або Велике Царство Ізраїльське, або інша якась держава. Він, Господь мій і Бог мій, зійшов на Хрест заради того, щоб я жив вічно! Він помер не за ідею, не за форму правління, не за те, щоб нами управляли ті чи інші люди, такі чи отакі закони. Господь помер, щоб людина жила вічно.

От чому немає нічого важливішого, нічого ціннішого, нічого дорожчого за звичайну людську душу, яка одна має особливість, не властиву більше нікому і нічому, – вона вічна.

От чому немає у світі нічого, що можна було б поставити поряд з цією вічною людською душею.

От чому вся проповідь Церкви, усі Її слова, звернені до нас, чад Христових, постійно і незмінно говорять тільки про одне – про Небо, про Царство Боже, про вічне буття людини.

Нам, грішним, зрозуміло, цього мало. Нам, на жаль, все ще важливо влаштувати своє життя тут, на цій землі з максимальним комфортом, причому не лише тілесним, але і комфортом душевним, комфортом ідеологічним.

Щоб пробудити нашу совість, що дрімає, щоб дати нам сил на гідне проходження терену Посту, сьогодні, у самій серцевині пісного подвигу, звучать для нас з Голгофи, з висоти Хреста Господнього слова нашого Спасителя: “Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?” Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: 3 неділя Великого посту