Триває наша великопісна духовна проща до Пасхи Христової, праця над очищенням душі, духовною обновою себе. Ми стараємося відновити, зміцнити свої духовні стосунки з Богом: міцної віри, надії, довіри і любові. Як допомогу в цьому Церква подає нам святий Хрест.

З історії знаємо, що хрест мав колись негативне сприйняття, він був символом покарання і муки. А від часів Ісуса Христа хрест став знаком спасіння, з’єднання людини з Богом.

Питання хреста викликає найбільше дискусій і суперечок у людей, безліч запитань чому: чому так є? чому це сталося зі мною? Причина цих запитань, невдоволень одна: трудність у поєднанні своєї волі з Божою волею. Найтісніше можна з’єднати дві однакові речі: дві рівних дощечки чи фігури однакової форми. Подібно між Богом і людиною створюється міцна єдність, коли людина навчиться у всьому поєднувати свою волю з волею Бога. Бо істотою спасіння є нерозривна єдність людини з Богом завдяки любові.

Перетинання волі людини і Бога може бути подвійне. Якщо воля людини іде всупереч Божій волі, то це викликає хрест – терпіння. І для цього не потрібно багато, достатньо якогось іншого Божого рішення щодо мене чи способу вирішення справи, відповіді на молитву, і вже в серці людини появляється незадоволення, нарікання, гнів – виникає хрест. Коли ж людина переплітає, поєднує свої дороги з дорогами Божих заповідей, тоді це стає благословенням для неї.

Щоб запевнити нам спасіння, відновити нашу єдність з Богом, зруйновану через гріх, наблизити нас до Себе, Божий Син наблизився до нас. Він спочатку став людиною, а вкінці прийняв муки і смерть на хресті, щоб ми отримали прощення гріхів, можливість знову жити в любові з Богом, бо любов приносить щастя. Гріх віддаляє нас від Бога, а любов зближає до Нього. Своїми стражданнями Ісус тісно поєднав Своє життя з нами і відкрив нам знову дорогу до Отця. Якщо я хочу Божого благословення і опіки в житті, то часто стараюся поєднувати своє життя, справи з Ісусом у молитві і Святих Тайнах.

Закінчилось життя одного чоловіка, він помер і став перед Господом. Господь радісно його прийняв і показав йому все його життя, яке було подібне на довготривалу мандрівку. У цій мандрівці поряд зі слідами того чоловіка було видно ще чиїсь сліди. Той чоловік зрозумів, що це Господь ішов із ним через усе його життя. Але в деяких місцях ці сліди зникали, це відбувалося саме тоді, коли цей чоловік переживав важкі дні у житті. Тоді він здивовано запитав: „Господи, а чому в трудні хвилини Ти залишав мене одного?” Господь Відповів: „Ні, Я ніколи не залишав тебе. Просто у ці скрутні для тебе хвилини Я ніс тебе на Своїх руках”.

У кожному пості найважливішим є його духовний вимір. Завданням кожного посту є допомогти нам відновити, зміцнити свою єдність з Богом. Свято, пов’язане з конкретним постом, свідчить про якийсь особливий крок Бога до людини. А найбільшим кроком Бога до людини є хрест. Тому Церква старається допомогти нам відновити зв’язок з Богом з допомогою Хреста Господнього, подаючи нам приклад жертовної любові Ісуса. Божий Син з любові пожертвував Себе на хресті, дарував Себе нам вповні, щоб наново з’єднати нас із Собою для життя вічного, виконавши цим слова Своєї науки: „Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).

Піст, це час духовної обнови, можливість поєднати разом дві дороги: свою і Ісуса. Символом цього єднання є хрест. Нести хрест разом з Ісусом, означає відчувати потребу близької особи, надійної допомоги. Хрест свідчить про близькість Бога до людини і є запрошенням бути близько Нього, жити разом з Ним, вчинити своє життя даром для Бога, щоб Він міг зробити його щасливим.

Роздуми про хрест ставлять перед кожним з нас запитання: а якого Бога я люблю? Чи люблю тільки тоді, коли отримую допомогу, мир у житті, чи не перестаю любити Його і у важкі хвилини життя? Якщо я боюся в житті трудностей, терпінь, чи таким чином не втікаю я від Ісуса, не розминаюся з Ним, з Тим, від котрого очікую благословення у житті? Чи не означає це, що я не хочу мати нічого спільного з Богом.

Центральною постаттю в таємниці Хреста є особа Ісуса Христа. Його розпростерті руки, це знак відкритості, готовності прийняти всіх, хто потребує потіхи і підтримки. Це запрошення разом з Ним шукати і будувати щастя у житті. Хрест Господній пригадує нам, що Ісус зробив все для нашого щастя і спасіння, а від нас потрібно лише одне: дозволити Ісусові увійти у моє життя дорогою заповідей, а терпеливістю і покорою проявити готовність разом з Ним переживати все в житті і спільно будувати щасливу долю. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 3 неділя Великого посту