Так християни вітатимуть один одного впродовж найближчих сорока днів. І у відповідь вони чутимуть радісне: “Воістину воскрес!” У пасхальну ніч наші храми наповнюються так, що увійти до них буває важко, а то і неможливо. Саме дивне те, що в цю святу ніч до нас приходять люди, які ніколи в інші дні і ночі церкву не відвідують. Навіщо вони приходять? Дехто каже: “Подивитися Хресну ходу”. Але Хресна хода буває в церкві досить часто, не лише в пасхальну ніч. Наприклад, на тижні, що настає, який зветься Світлим, Хресні ходи бувають щодня, а напередодні Пасхи, у ніч з п’ятниці на суботу, ближче до ранку, теж звершується урочиста і сумна Хресна хода на згадку про поховання Спасителя. Ні, не заради видовища, не заради споглядання величного, але незрозумілого обряду тисячі людей оточують навіть найвіддаленіші храми. Тоді заради чого ж? Що хочуть побачити, що хочуть узнати молоді і старі, чоловіки і жінки, діти і підлітки? Яка тривога, часто прихована за іронічними усмішками, за показною бравадою таїться в їх поглядах? Яке питання затаїли вони в самій глибині своєї душі?
Питання це, по суті, дуже просте і звернене, швидше, не до Бога, а до нас, християн. (До Бога звертаються лише ті, хто знає, що Він відповість.) І питання це, звернене до нас, християн, от яке: «Що ви знаєте такого, чого ми не знаємо? Що за радість відкрилася вам? Чому ви тріумфуєте сьогодні вночі так, що ваше тріумфування і нас захоплює? Що, нарешті, означають ці слова «Христос воскрес»? І якщо ми, сторонні Церкві люди, повіримо вам і скажемо у відповідь, хоч би з ввічливості: «Так, воістину воскрес Христос», то що ж ця подія означає для кожного з нас? І яка справа нам, таким, які ми є, самотнім, хворим, кинутим, озлобленим, які не вірять нікому, яка справа нам до того, що дві тисячі років тому воскрес Христос?»
Церква готова відповісти на питання, які задає їй безбожний світ. Церква готова словами святителя Іоанна Златоуста свідчити із захватом і радістю, що смерті немає:
- Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога?
- Воскрес Христос – і ти повалене!
- Воскрес Христос – і попадали демони!
- Воскрес Христос – і радіють ангели!
- Воскрес Христос – і життя триває!
- Воскрес Христос – і немає жодного мертвого в гробі!
От що приводить людей у храми весняною ніччю, от що примушує трепетати душі і радісно битися серця: ми не помремо! Ніколи більше смерть не володарюватиме над нами! Ніколи більше морок пекла не розлучить люблячі серця! І як би важким, а іноді і нестерпним, не було життя, у ньому з тих самих давніх днів, коли наш Бог поневірявся запорошеними дорогами Палестини, з тих самих далеких днів у нашому житті оселилася надія.
Ця надія ні на славу, ні на багатство, ні на міцне здоров’я. Ні! Ця наша надія на вічне життя і щастя. Бо щастя – спів-участь, спів-причастя Христу Спасителю. Щастя – це втрачений і знову набутий рай. Щастя – це коли маленька і слабка людина з’єднується зі всемогутнім Богом і стає причасником Святих Тайн, тобто причасником – учасником – Слави Божої.
От що ми, християни, маємо розповісти безбожному світу – нашим братам і сестрам, які хто з цікавістю, хто з тривогою, хто з кепкуванням дивляться на нас з-за церковної огорожі, не наважуючись переступити її поріг. Трудність завдання, що стоїть перед нами, полягає в тому, що розповісти ми повинні все це не словами, а своїм життям, прикладом власної віри, надії і любові.
Ніч кінчається, таємнича і щаслива Пасхальна ніч. Спить варта біля входу в печеру, спить весь світ, ще не знаючи, що з-за далеких лісів, з-за великих річок повільно, але неухильно займається зоря нового дня, з похмурого гробу біля підніжжя Голгофи зливається Світло Вічного Життя: ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Автор: священик Сергій Ганьковський
Усе по темі: Пасха