Якщо ми погодимося прийняти, зберігати та засвоювати почуте сьогодні Слово Боже, воно відкриє наші серця до Господнього поклику. Протягом цього тижня кожен з нас може подумки повторювати прекрасні слова апостола Павла: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20) – всім серцем завчити це коротеньке речення, а також слова Євангелія: «Хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:35). Слова: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20) – це немов підтвердження слів Ісуса: «Хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її». (Мк. 8:35) Серед страху та пригнічення, які охоплюють нас, ці слова – більше, ніж заклик, адже вони дають нам певність.

Сенс свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього глибоко вкорінений у нашому житті, адже це свято життя, перемога над смертю того, хто любить нас і дає нам життя; то ж які б події ми не переживали цього дня, приймімо у своє серце справжній мир, адже внутрішній мир – це не просто стан душі; це присутність Ісуса, Який у кожному з нас, як і в кожному з наших братів – християн чи нехристиян – продовжує переживати те таїнство життя, яким є хрест.

Тіло нашого улюбленого Господа розп’яте, але якщо ми, яким дано пізнати, приймемо Його, Він дасть нам Свій мир. Не існує миру поза Його хрестом і не існує певности поза вірою в цей хрест.

Апостол Павло також говорить: «А що нині живу» (Гал. 2:20), тобто в земному житті, в якому ми тепер перебуваємо – «в плоті» – як ми, у слабкості, у гріхах, у цьому світі смерти, «а що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене» (Гал. 2:20). Та не в минулому, а тепер, полюбив «до кінця», «Який полюбив мене i вiддав Себе за мене». Це точнісінько те, що ми переживаємо на кожній Божественній літургії. У Божественній літургії Він виявляє Свою любов «до кінця», віддаючи Своє життя, а Його життя – це не ідеалізація, не абстракція. Воно походить від живої Пресвятої Тройці і втілене в улюбленому Синові, Який любить нас, дає нам Своє життя, жертвує Себе за нас. У цьому і є таїнство кожної Божественної літургії.

Отож, у визначну мить, коли Святий Дух перетворить предлежачі дари у вигляді хліба і вина на Тіло, видане за нас, яке за нас ламається, і на Кров, що за нас проливається, і коли ми приймемо Тіло і Кров Христа, щоб Він оживив нас, згадаймо слова ап. Павла і роздумуймо над ними, звертаючись до самого Ісуса: «Живу вже не я, – не моє “я матеріальне і смертне, яке породжує смерть, – живу вже не я, а Ти живеш у мені». У цьому – суть звільнення від смерти і справжній мир. «Живу вже не я, а Ти живеш у мені».

Автор: Жан Корбон

Усе по темі: Воздвиження Хреста Господнього