Дорогі брати і сестри!

Про це чудо примноження хлібів і зараз нагадує нам невеличка церква за кілька кілометрів від Капернауму, де за церковним переданням і відбулося нагадування п’яти тисяч народу. Мозаїка цієї церкви належить до найбільш відомих християнських ікон. Це наївне зображення двох рибок і п’яти хлібів, якими за Євангелієм від Матфея були нагодовані тисячі людей – тільки чоловіків зібралося п’ять тисяч (Мф. 14:14-22). Спогад про цю подію може вводити нас у спокусу: а для чого працювати, коли Господь і так готовий нагодувати кожного, хто звертається до Нього? Такі спокусливі думки поширювались у середовищі церковних людей, паралізуючи їхню волю, викликаючи апатію і не тільки не наближаючи їх до Христа, а навпаки, відштовхуючи від Церкви. Бо Христос Сам учив нас молитися, аби ми не ввійшли в спокусу, і навчав, що Царство Боже силою береться. Як же поєднати ці два навчання – приклад Христа, що годував людей, які зібралися, і Його застереження про те, що Царство Боже силою береться?

Христос ніколи не закликає нас до апатії, до бездіяльности. Але Він нагадує нам про те, де є джерело нашої сили і наснаги, у тому числі, суто фізичної, – у Ньому, у Бозі. Нагодовані учнями Христа були не просто випадково зібрані люди, а ті саме натовпи, які цілеспрямовано прийшли послухати Христа і забули про все на світі, віддавшись Його навчанню. Вони не думали про те, що заходить вечір, що до села треба досить далеко йти і чи знайдуть вони там поживу – ще питання. Вони тільки слухали! І ось ця жертовність, ця повна посвята себе Богові і стала причиною того, що Сам Христос про них подбав.

Коли ми в нашому житті хочемо мати Божу підтримку нашим починанням, хочемо, щоб Господь нам допомагав, маємо найперше що зробити – з такою ж самою цілісною посвятою віддати себе Йому, довіритися Богові. Часом це буває важко. І означає не тільки те, що поринути цілком у молитву. Наша молитва є багатоманітною: служіння ближньому, активне впровадження в життя євангельських цінностей – це також може бути нашою молитвою. Христос чекає від нас, що ми віддамося Йому, а отже, служінню Євангелію у світі. І саме тоді Він прийде нам на допомогу. Чи готові ми це зробити?

Буває так, що втеча в псевдоцерковну культуру є для нас способом сховатися від євангельської правди. Ми можемо ховатися від Бога, імітуючи зовнішню релігійність, відгороджуючись від потреб ближнього тим, що нам треба зосередитися на собі самому, на власних духовних потребах. І якраз тоді ми зовсім не стаємо подібними до тих натовпів, що йшли до Христа. Навпаки, ховаємося від Нього, ховаємося у світ власних ілюзій.

Ідучи до Христа, ми наближаємося один до одного. Ми вчимося пізнавати болі один одного і допомагати собі взаємно. Виявляти те, що є християнською солідарністю. Через усі випробування останніх років, через ці викличні події, якими зустрічає нас інформаційний простір протягом останніх днів, ми провадимося Христом до переживання необхідности такої солідарности, взаємодопомоги. Коли ми чуємо про те, що людей без суду ув’язнюють, позбавляють роботи, – це не просто свідчення хвороби суспільства. Це заклик до нашої активної присутности в цьому суспільстві. Не закривати очі на чужу біду, вміти бути разом, допомогти, протистояти злу і насильству, судовій несправедливості – ось місія християнина сьогодні. Ми гуртуємося біля Христа саме тоді, коли захищаємо Його: захищаємо свого ближнього, в якому Христос учив нас пізнати Свій Образ. Тільки тоді, коли ми набудемо цього мистецтва, зможемо розраховувати на те, що Він нам допоможе.

Скільки протягом останніх днів говорилося про нові небезпеки економічної кризи! Здавалося б, вона вже минула. Всі країни почали оптимістично заявляти про те, що налагоджується економіка, починається зростання валового продукту. І раптом приходять новини про те, що низка європейських країн на межі дефолту, про те, що потрясіння переживає економіка Сполучених Штатів, а ми знаємо, що зараз жодна країна не може відгородитися від чужих проблем. І ті економічні потрясіння, які проходять за океаном, неодмінно позначаться на нас у знеціненні зібраних у доларах коштів, зростанні цін та багато ще чому. Коли світ буде пробувати шукати і надалі ліки від економічної кризи в засобах суто економічних, то, напевно, нові і нові форми економічної кризи будуть продовжувати нас переслідувати. Бо рятунок від будь-якої кризи – у духовному оздоровленні світу. І саме це може бути Гарантією того, що Сам Господь прийде нам на допомогу. Він не розв’яже за нас наші проблеми, але допоможе нам шукати ключа до розв’язання цих проблем у своєму серці, шукати в правдах віри шляху виходу із тих криз, які в іншому разі постійно переслідуватимуть нас.

Христос готовий нам сьогодні дати поживу так, як дав її тисячам юдеїв, зібраних над Генизаретським озером дві тисячі років тому. Але Він чекає, щоб ми не ховалися, не творили власних міражів, не відгороджувалися від Нього ілюзіями своєї духовности, а самі прийшли до Христа, гуртувалися довкола Нього, гуртувалися в одній солідарній християнській громаді.

І саме тоді, навіть, якщо буде заходити вечір і не буде де купити їжу, дві рибки і п’ять невеличких хлібців готові будуть завжди перетворитися на поживу для тисяч і мільйонів тих, хто жертовно збирається довкола Христа. Амінь.

7 серпня 2011 року

Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)

Усе по темі: 8 неділя після П’ятидесятниці