встановлені цивільним законодавством і церковними канонами, мають значні відмінності, тому не всякий цивільний союз, зареєстрований у РАЦСі, може бути освячений у Таїнстві шлюбу.
- Не допускається більше трьох шлюбних союзів. Вдівство після третього шлюбу вважається абсолютною перешкодою до нового шлюбу.
- Перешкодою до тих, хто одружується, є винність у розірванні попереднього шлюбу. Особам, перший шлюб яких розпався і був розірваний з їх вини, вступ у другий шлюб дозволяється лише за умови покаяння і виконання епитимії, накладеної відповідно до канонічних правил.
- Церква не благословляє шлюб, якщо один з тих, хто одружується (чи обоє) не є християнином, а прийшов у храм лише за наполяганням ближніх, або заради дотримання традиції. Таїнство вінчання може бути звершене тільки над християнами – членами Церкви.
- Слова Апостола «…коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком» (1Кор. 7:12-14) стосуються випадків, коли один з подружжя увірував, вже перебуваючи в шлюбі.
- Безумовно, не вінчається шлюб, якщо хоч би один з подружжя сповідує нехристиянську релігію (мусульманство, юдаїзм, буддизм, поганство, індуїзм…).
- Для вінчання з католиком або протестантом у разі згоди на виховання дітей у православному дусі також вимагається дозвіл архієрея.
- Не можна вінчатися нехрещеним.
- Взаємна згода тих, хто одружується, є неодмінною умовою законності і дійсності шлюбу. Це відображено в чинонаслідуванні вінчання, куди внесені питання про те, чи вступають жених і наречена в шлюб вільно і невимушено. Тому шлюби, укладені з примусу, визнаються недійсними. Причому перешкодою до шлюбу вважається не лише фізичний, але і моральний примус, наприклад, загрози, шантаж і т. ін.
- Не можна вінчати шлюб, якщо один з наречених фактично перебуває в шлюбі з іншою особою.
- Забороняється шлюб між кровними родичами аж до четвертої міри спорідненості (тобто з троюрідним братом або сестрою). Окрім стосунків кровної спорідненості, перешкодою до шлюбу служать стосунки властивості. Вони виникають із зближення двох статей через шлюб їх членів. Властивість прирівнюється до кровної спорідненості, бо чоловік і дружина – одна плоть. До такої спорідненості відносяться: тесть і зять, свекруха і невістка, вітчим і падчерка.
- Древня благочестива традиція забороняє шлюби між хресними батьками і хрещениками, а також між двома воспреємниками однієї дитини. Строго кажучи, канонічних перешкод до цього немає, проте нині дозвіл на такий шлюб може бути отриманий тільки в правлячого архієрея.
- Не можна вінчатися тим, хто раніше дав чернечі обітниці або прийняв висвячування у священний сан.
- Якщо в жениха і нареченої велика різниця у віці, вимагається спеціальний дозвіл вищого церковного начальства – архієрея. Те ж саме потрібне, якщо вік нареченої або жениха виходить за встановлені рамки. На даний момент нижньою віковою межею для звершення Таїнства вінчання слід вважати настання цивільного повноліття, коли можливе укладення шлюбу в РАЦСі.
- З погляду Церкви “цивільний шлюб”, не зареєстрований державою, є блудним співжиттям. Причому і з позиції цивільних законів це співжиття також не назване шлюбом. Подібні стосунки не шлюбні, не християнські, тому Церква не може освятити їх. Над людьми, що живуть у “цивільному шлюбі” не може бути звершене Таїнство вінчання.
- Перешкода до шлюбу виникає також із стосунків так званої цивільної спорідненості – усиновлення.
- Перешкодою до шлюбу є також фізична і духовна нездатність до нього (ідіотизм, душевна хвороба, що позбавляє людину можливості вільно проявляти свою волю).
У наші дні Церква не чинить дізнання про повноліття, психічне і фізичне здоров’я жениха і нареченої, добровільність їх одруження, оскільки ці умови обов’язкові для реєстрації цивільного союзу. Зрозуміло, приховати від представників державних органів ті чи інші перешкоди до шлюбу досить легко. Але неможливо обдурити Всезнаючого Бога, тому головною перешкодою для звершення незаконного шлюбу має стати совість тих, хто вступає в шлюб.
Відсутність батьківського благословення на вінчання є дуже прикрим фактом, проте у випадку повноліття жениха і нареченої воно не може перешкодити вінчанню. Крім того, часто батьки-атеїсти опираються саме церковному шлюбу, і в такому випадку батьківське благословення може бути замінене священицьким, найкраще – духівника хоч би одного з подружжя.
Слід також враховувати, що Таїнство вінчання може бути звершене не в усі дні року.
Таїнство шлюбу не звершується:
- По вівторках, четвергах (напередодні пісних днів – середи і п’ятниці) і в суботу (напередодні малої Пасхи – дня недільного).
- Протягом усіх чотирьох багатоденних постів.
- На святки (тиждень від Різдва Христова до Богоявлення).
- За тиждень до (Сирна седмиця) і тиждень після (Світла Пасхальна седмиця) Великого посту. У Мясопусну і Сиропусну неділі.
- Напередодні двунадесятих, великих і храмових свят.
- Напередодні і в сам день Усікновення глави Іоанна Хрестителя – 28 і 29 серпня.
- Напередодні і 14 вересня (день Воздвиження Хреста Господнього).
- Вночі.
Виключення з цих правил можуть бути зроблені тільки правлячим архієреєм. Якщо ж вінчання звершене в день, коли це заборонено церковним статутом, то це не робить таїнство недійсним.
Згідно із сучасною практикою Православної Церкви, Таїнству шлюбу мають передувати цивільна реєстрація шлюбу, як додаткове свідоцтво відповідальності тих, хто одружується, у серйозності їх намірів.