Дорогі брати і сестри!
Ці весняні великодні дні обдаровують нас незабутнім переживанням яскравого сонячного світла, що проймає все довкола. Пасхальний канон представляє нам Господа Ісуса Христа, «неприступним світлом воскресіння осяяного» (пісня 1), і сповіщає: «Нині все наповнилося світлом, небо й земля, і глибини підземнії» (пісня 3). Через воскреслого Спасителя ми повертаємося до чистоти величного початку буття матеріяльного світу, позначеного словом Творця: «Нехай буде світло» (Бут. 1:3). Це передвічне Слово й стало Тілом в Ісусі Христі, Сині Божому, «І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5).
Словом Божим створено увесь видимий і невидимий світ. І коли цей світ поринув у пітьму гріха, у ньому засяяло Втілене Слово, відкривши перед людством перспективу повернення в Небесну Вітчизну. У країну світла, куди веде нас воскреслий Спаситель.
Створивши нас Своїм Словом, Небесний Отець кличе людство до спасіння тим самим Словом, непідвладним темряві світу. Словом «доброї новини», Євангелія. Це Слово Боже, Ісус Христос, засвідчує Свою свободу від влади пітьми перемогою над найпотужнішою зброєю темряви – смертю. Через власне воскресіння з мертвих Він відкриває перед кожним із нас двері воскресіння, двері до вічного життя.
Але Господь чекає від нас діяльного простування цим шляхом. Називаючи Своїх учнів «світло світу» (Мф. 5:14), Він сподівається, що їхнє світло світитиме перед людьми (Мф. 5:16). Іншими словами, наші побожні вчинки, справи милосердя, проповідь Євангелія кожним нашим словом і кожною справою мають стати променями, що долучаються до світла Христової присутности в світі, і розганяти морок зла, насильства, несправедливости.
Часом цей морок здається нам непроникним. Досить вийти на вулицю й відчути на собі холодні, відчужені погляди заклопотаних співвітчизників. Або поринути в штовханину метро чи у світ ризикованих перегонів, що їх влаштовують амбітні водії на дорогах. Нам тьмяніє в очах від хамства чиновників, продавців, провідників. Українські телеканали занурюють глядача у вічний присмерк кримінального світу. Дії ж урядовців і законодавців часом здаються спробами обернути на цей присмерковий світ наше повсякдення.
Світло Христового воскресіння дається кожному з нас не лише для того, аби світ розвиднівся в наших очах. Господь бачить у християнинові світильник, що сам загоряється вогнем правди й осяває довкілля. Нашим світлом стають турбота про ближнього, повага до його гідности, чемність у стосунках з людьми, твердість у захисті справедливости, вірність своєму народові, його мові й культурній традиції, чистота особистої моралі. Ми уподібнюємося Сонцеві правди Христу, коли даруємо ближньому свою доброту. Ілюзорність тотальної влади темряви християнин доводить творенням цивілізації любови й справедливости, утвердженням її цінностей у світі інформаційних мереж, у мистецьких творах, наукових дослідженнях, політичних дискусіях. Коли ж протистояння силам зла вимагає енергійних зусиль, згадаймо, як Христос роз’яснював учням: «Не мир прийшов Я принести, а меч» (Мф. 10:34). І відблиск цього духовного меча, досвід активної боротьби зі злом, також здатен стати променем, котрий розганяє владу пітьми.
Хай же світло Христового воскресіння повною мірою переллється в сяйво наших повсякденних справ, аби кожен із нас відчув, як розступається й тане морок гріховної ночі, як відкривається у відблисках пасхального проміння справжній, реальний, справедливий і добрий світ, виведений із небуття Господнім словом: «Нехай буде світло!» (Бут. 1:3).
Христос воскрес! – Воістину воскрес!
15 квітня 2012 року
Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)
Усе по темі: Пасха