Торжество Православ’я

На Помісному Константинопольському соборі в 843 році за імператриці Феодори і Патріарха Мефодія було остаточно відновлено і затверджено шанування святих ікон. На цьому соборі, з вдячності Господу Богу, Який дарував Церкві перемогу над іконоборчою та іншими єресями, було встановлено свято Торжества Православ’я, яке відбулося в першу неділю Великого посту, і яке й досі відзначається у всьому православному світі.

Ікона (слово грецьке, що означає «образ», «зображення») стала невід’ємною частиною православного життя. Священні зображення є складовою православних храмів. Деякі ікони мають дивні історії, ознаменовані молитвою праведників. Перед деякими з них відбувалися зцілення, тому в християнську свідомість вони увійшли як чудотворні.

Перед шлюбом, перед дорогою чи будь-якою важливою справою християнин біля святого образа благає в Бога благословення. Навіть початок життя людини і її кінець супроводжує іконописний образ. Ікона є свого роду вікном у духовний світ. Звідси і її особлива мова, і символіка, навіть колір має своє певне значення.

Суть ікони – зустріч з духовним світом. Лики святих завжди навернені до нас. Отже, світ святих не віддалений від нас – вони разом із нами. З нами Бог. «Ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові» (Еф. 2:19).

Коли священнослужитель у храмі відправляє кадіння, то кадить запашним фіміамом ікони і людей. Однаково, у рівній мірі. Ікони суть святі образи, люди – теж образи Бога, ікони Христа, проте часто-густо в занедбаному стані. Утім християнин своє життя саме й присвячує тому, щоб очистити ці самі ікони від гріха, змити своїм покаянням з них гріховний бруд, щоб явити собою чистий образ Творця.

Торжество Православ’я

Мовою оригіналу Православ’я – «Кіріаке тес Ортодоксіас», що дослівно перекладається як владування правомислія. Православ’я – це не домагання чогось «єдиного правильного», а те бачення сущих реалій, яке ми успадкували з досвіду святих отців, богомудрих мужів, що все своє життя присвятили служінню Богові; це релігія Христа, яка прийшла на зміну язичництву витонченої еллінської філософії і зразкової римської культури, з яких вона багато чого запозичила, наділивши новим християнським змістом.

Отже, бути православним – це передусім мислити і діяти і перемагати того іновірного недруга, якого кожен носить у собі. Точка відліку християнського мислення – покаяння. Свою проповідь Іоан Предтеча почав зі слова «покайтеся!». З цього самого слова почалося благовістя Господа Ісуса Христа.

Вся храмова атмосфера Великого посту пройнята духом покаяння, під час богослужіння відбувається дивна переміна свідомості: особлива мелодика співу, поклони, чорне вбрання – все це наводить на особливий духовний рух, на прилучання до божественної чистоти і наближення світла. У душі людській народжується відчуття звільнення від хаотичної марноти світу цього. І саме в цьому найвищий зміст торжества Православ’я. Початок найвищої його перемоги.

За матеріалами сайту: http://blyzhchedoboga.com.ua

Усе по темі: Торжество Православ’я