У 1 неділю Великого посту, Торжество Православ’я

Настав перший тиждень Великого посту, який називається тижнем Торжества Православ’я. За цариці Феодори була остаточно переможена єресь іконоборства, і на честь перемоги над цією страшною хворобою в Церкві було встановлене в першу неділю посту звершувати спеціальний урочистий молебень. Цього дня ми згадуємо і затверджуємо перемогу над єрессю іконоборства і над усіма псевдовченнями і відступами від істини Христової.

Шанування святих ікон є не лише естетичним, але передусім шануванням догматичним і істотно важливим для здійснення нашої віри.

Ми знаємо, що в Старому Завіті заборонялося зображення божества. І зрозуміло чому: адже за Своєю суттю, Бог абсолютно незбагненний і непізнанний, і, отже, не може бути зображений. Бог безмірно більше всього на світі, тому всяке зображення того, Кого неможливо навіть уявити, зрозуміти і пізнати, обов’язково буде брехнею. А хибний образ – це ідол, що відводить від істини.

Чому ж новозавітний образ існує і торжествує? Тому що Бог явився нам у плоті, став одним з нас, став мати наше лице, наші руки, наші очі, душу людську. Зображуючи Господа, ми тим самим стверджуємо, що Господь прославив людину, прославив кожного з нас. Він перейняв на себе нашу людську природу абсолютно остаточно і до кінця, і ніщо в ній не залишилося не вилікуваним, не залишилося не спасенним. Ми зображуємо Лице нашого Спасителя, бо знаємо, що це лице Він залишив нам у Своєму Євангелії, це лице є образ того, яким має бути кожен з нас.

Але коли ми приходимо в храм, коли ми співаємо Символ віри, коли ми називаємо себе православними, що ми маємо на увазі? Що це означає для нас – бути православним? Що означає відзначати Торжество Православ’я, як ми це робимо сьогодні?

Дуже часто на превеликий жаль наше православ’я сприймається нами, як певна традиція, етнографія, як щось таке, що можна побачити в музеї, показати на сцені, просто як традиції нашої країни. Дуже часто православ’я сприймають як свою національну гідність.

Дуже важливо замислитися над сенсом того, що означає бути православним, бо ми живемо в такий час, коли самі, здавалося б, непорушні поняття перестають наповнюватися сенсом, усе дуже швидко втрачає цінність, девальвується, і світ наповнюється порожнечею. Можна сказати, що світ зараз – ця торжество порожнечі і безглуздя. Цією порожнечею живляться мільйони, часто і ми живимося, заповнюючи тимчасовими, тлінними, безглуздими речами той простір нашого життя, який належить тільки Богові, тільки вічності. Порожнечі, якими заповнене наше життя, закінчуються перед дверима храму, бо це єдине місце, яке зберігає сенс, яке дає реальність, яке наповнене змістом.

Але дуже часто, і переступаючи поріг храму, ми намагаємося внести сюди свою порожнечу, тут її розповсюдити і позбавити глузду наше життя в Церкві, бо так простіше. За те, що не має сенсу, не треба і відповідати, нічого істотного не треба робити, а можна просто наповнювати своє життя зовнішніми атрибутами.

Епоха іконоборства почалася не випадково, це теж був час порожнечі, коли зміст і сенс ікони був знехтуваний, і святі ікони стали шанувати, як ідолів. З них навіть іноді зішкрібали фарбу і додавали у Святе Причастя, щоб було благодатніше. От так святі ікони стали на місце Бога, і тоді їх перестали шанувати, і навіть почали знищувати.

Я нещодавно читав одну богословську доповідь, в якій автор дуже гірко говорить про те, що наш народ чудово розбирається у властивостях святої води, прекрасно знає, якій іконі за яких обставин і від чого треба молитися, але не бере в руки Євангеліє, не учитується в нього, не вдумується в сенс, який Господь нам дарував, як зміст нашого життя.

Так от, бути православним – це означає бути наповненим сенсом і змістом Божественної істини. Бути православним – це означає бути наповненим Євангелієм до кінця. Бути православним – це означає завжди і скрізь шукати можливість поступити по любові Христовій. От що означає відзначати Торжество Православ’я! От що означає – наповнювати себе сенсом!

Ми торжествуємо не тому, що Бог спасає, пам’ятає і молиться про нас, а тому що Образ Божий – це кожен з нас. У кожному з нас це лице має бути відкрите. Так само, як Христос прийшов у цей світ, і в нас повинен засяяти Христос, у нас повинна здійснитися перемога Христова, якою Він переможе смерть, гріх і диявола. У кожному з нас повинне статися це торжество Православ’я.

Ікона – це явлення Бога, Який утілився, це свідоцтво того, що Бог Незмінний, Невимовний, Невидимий, Незбагненний став одним з нас, прийняв плоть і кров, увійшов до нашого життя, щоб наше життя узяти на Себе, і у відповідь на це дарувати нам Своє Божественне, вічне життя. От у чому сенс шанування святих ікон: це шанування втілення Спасителя, шанування подвигу Його святих угодників, які сприйняли православну віру, як сенс і зміст свого життя, які пронесли її таким чином, що сталі подібні Йому. Тому їх і шанують, як преподобних, тобто дуже схожих на Христа. Ці святі дивляться на нас сьогодні і свідчать, що є вічне життя, наповнене вічним сенсом і любов’ю Божественною. От що означає відзначати Торжество Православ’я!

Усе наше життя має бути повністю осмислене. Усі слова, які ми кажемо Богові в наших молитвах, мають бути повні сенсу і змісту. Усі слова, які ми говоримо ближньому нашому, мають бути повні сенсу, змісту, правди і чесності. І ми повинні радісно давати відповідь за свої слова і вчинки. Ми не повинні йти в якісь катакомби і чекати Другого пришестя, бо життя стає безглуздим, коли на місце радості і любові ми ставимо небажання жити, відповідати за свої вчинки і наслідувати волю свого Отця, Який любить нас, і Який заради нас прийшов у цей світ.

І от апостол Павло в сьогоднішньому посланні абсолютно чудово пише: «Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого» (Євр. 12:1,2).

Христос сів праворуч престолу Божого в повноті нашої людської природи. І наша перемога полягає саме в тому, щоб разом з Ним, увійти до Його перемоги, у праворуч сидіння Бога і Отця. Піст для нас – це чудова, радісна, дивна можливість отримати перемогу над нашою плоттю, отримати перемогу над нашою нелюбов’ю, над нашими незначністю, скупістю, черствістю і владолюбством, над усіма гріхами, які постійно потьмарюють у нас образ Божий, спотворюють у нас славу Христову, яка повинна сяяти всьому світу і являти радість, любов і мир.

Відзначати Торжество Православ’я, дорогі мої, це означає бути православним не по імені, а за сенсом і змістом. Амінь.

За матеріалами сайту: http://www.trіnіty-church.ru

Усе по темі: Торжество Православ’я