Торжество Православ’я:  покликати за собою

Щороку в першу неділю Великого посту Церква звершує святкування, яке носить дуже цікаву назву – Торжество Православ’я. Історія свята йде корінням за старих часів – воно з’явилося в Константинополі, столиці Східної Римської імперії, у 843 році, в ознаменування тріумфу Церкви над іконоборством.

Суперечки про шанування ікон у буквальному розумінні слова стрясали Церкву в VІІІ – ІX віках. На перший погляд може здатися, що суперечка багато в чому надумана – навіщо сперечатися про можливість або неможливість церковних зображень? Але насправді суперечка про ікони стосувалася самої основи християнської віри – віри у втілення Сина Божого, у те, що Син Божий став людиною.

Дійсно, Бога не можна зобразити і описати засобами людської мови, мистецтва або чогось ще. Але Він став видимим. У Євангелії від Іоанна є слова: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1:18). Тобто у втіленні Сина Божого Бог стає близьким і зрозумілим, і це дає підстави для зображення Христа.

Преподобний Іоанн Дамаскін, який зробив дуже багато для спростування хиб супротивників святих ікон, писав: «Якщо ти побачив, що Безтілесний став людиною заради тебе, тоді, звичайно, ти можеш відтворити Його людський образ. Якщо Невидимий, утілившись, став видимим, ти можеш зображувати подобу Того, Кого бачили». У результаті всюди восторжествувало православне віровчення про шанування ікон.

У пам’ять подолання єресі іконоборства і настання церковного миру імператриця Феодора, яка виконувала роль регента (помічника в управлінні) при малолітньому імператорові Михайлі ІІІ, своєму синові, вирішила встановити свято Торжества Православ’я, що і було зроблено патріархом Константинопольським Мефодієм. У першу неділю Великого посту патріарх Мефодій зібрав усіх православних єпископів на урочисте богослужіння, що стало початком традиції звершення чину Торжества Православ’я у всій Церкві.

Цього дня згадується не лише подолання хиби іконоборців. Церква торжествує над усією єрессю і хибами, що колись бентежили свідомість вірних – кліриків і мирян, хиб, що ставали причиною суперечок і розбіжностей у Церкві.

Але чим це свято актуальне для нас, сучасних християн? Адже давно вже немає богословських суперечок, православне віровчення знайшло своє вираження в точних формулюваннях, які важко переговорити чи невірно зрозуміти. Але день Торжества Православ’я – не просто данина історії. Церква цього дня закликає вірних дбайливо зберігати православну віру. І зараз ми віримо так само, як вірували православні християни минулих віків, як вірували ті, кому довелося віддати своє життя за ствердження православного сповідання (іконоборство стало єрессю, прибічники якої почали гоніння на православних – багато подвижників і захисників шанування ікон прийняли страждання і смерть). Цю віру ми покликані зберігати чистою і неушкодженою, проповідувати її, не відступати від неї.

Є ще один важливий момент, на який нам необхідно звернути увагу. Митрополит Антоній Сурожський в одній з проповідей сказав, що в день Торжества Православ’я «ми святкуємо Божу перемогу, перемогу істини, перемогу Христову над усіма слабостями людського розуміння. Це не торжество нас, православних, над іншими віросповіданнями та іншими людьми; це перемога Божа над нами і, через нас над іншими». В день Торжества Православ’я кожному з нас треба звернутися до самого себе – чи вірю я так, як учить і вірить Церква? Чи дійсно я живу вірою, живу згідно Євангелія, або все моє особисте християнство зводиться до хрестика на грудях? Подумати над тим, наскільки часто я помічаю хиби і недоліки інших і спокійно закриваю очі на свої власні. Якщо православна віра не восторжествує в моєму особистому житті, як зможу я розкрити її для інших людей? Ми живемо у зовсім не християнському світі. На роботі, а часто і вдома, багато хто з нас оточений нецерковними і невіруючими людьми. І саме за нашою поведінкою і вчинками ці люди судитимуть про православну віру і Церкву.

І якщо є в мені хоч би маленький щирий вогник віри Христової, то можливо, цей вогник помітять інші. Помітять і знайдуть свій шлях до Бога.

Автор: священик Василь Куценко

Усе по темі: Торжество Православ’я