Дорогі брати і сестри!

Мабуть, якби вибирати ключові слова, що наймісткіше передавали сенс усього Євангелія, серед перших ми б мали пригадати і слова, котрі пролунали з уст Ісуса в сьогоднішньому євангельському читанні: «За вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29).

Що таке Євангеліє? Це добра новина про спасіння. Це звістка, з якою Христос приходить до всього людства. Він приходить, щоб усім нам, осліплим духовно, відкрити очі. Але за нами самими Він залишає вибір: чи розплющимо очі на реальний світ – чи ж зостанемося такими, якими були, – недалекоглядними, засліпленими амбіціями, зануреними у власні життєві турботи? Чи схочемо помічати Божу всюдиприсутність у світі, помічати Творця, Який стоїть за всім цим?

Христос допомагає нам. Він готовий відкрити нам очі. Але Він не зробить цього проти нашої волі! І нам станеться не так, як Він хоче – бо Бог хотів би, щоб усі ми спаслися, – а як ми самі забажаємо. Христос допомагає нам у спасінні, Він відкриває нам дорогу в майбутнє, Він готовий вести нас, але не штовхає нас туди. Божий Син і Спаситель світу, з величезною делікатністю ставлячись до особистости кожного з нас, залишає нам вирішувати: йти з Ним чи не йти.

Двоє сліпців, які, здавалося б, були позбавлені можливости адекватно сприймати довколишній світ, відчули любов Христа до них. Вони першими подалися до Нього і благали Його, звертаючись як до Сина Давидового, тобто визнаючи в Ньому обіцяного пророками Месію (Мф. 9:27), із проханням зцілити їх, зробити видющими. І за їхньою вірою сталося їм! Вони, здобувши духовний зір ще перед тим, як просвітилися їхні очі, дістали зцілення від своєї фізичної хвороби.

Натомість інша категорія побожних, освічених юдеїв – фарисеї, які, напевне, не мали фізичних вад, – не змогли відкрити свої духовні очі. Зрячі фізично, вони лишалися сліпими духовно. І саме тому брутальні звинувачення, які вони звертали до Спасителя, обернулися проти них самих. Недарма в Євангелії лунають такі суворі слова до Капернауму – міста Ісуса Христа, міста, в якому діялися і ці чуда, про які ми сьогодні слухали в євангельському читанні, і безліч інших чуд: «І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі» (Мф. 11:23-24).

Чому? Бо мешканцям Капернауму були явлені чуда, яких не бачив ніхто в світі. До них прийшов Сам Божий Син! А вони не схотіли побачити Месії, не схотіли йти за Ним…

Таким Капернаумом є сьогодні весь наш світ, бо він увесь відкуплений Христом. До кожного з нас через церковне богослужіння, через радіо– і телеєвангелізацію, через читання Святого Письма, через зустрічі з віруючими людьми – до кожного-кожнісінького з нас у сучасному світі приходить Христос! І як же діє світ стосовно Нього?

Я недавно знайшов відомості про те, що тільки цього 2013 року, який ще далеко не закінчився, вже двадцять чотири священики загинули від рук убивць. І найбільше їх загинуло не в Південній Азії чи в Африці, а в Центральній і Південній Америці. Священики гинули від рук представників різних наркокартелів, від рук прокомуністичних повстанців – від хрещених земляків, які, подібно до фарисеїв, не бажали бачити правди і слухати її. Часто якраз рука вбивці підіймається на того, хто застерігає від чинення неправди, хто звіщає про спасіння, а отже, – і про необхідність покаяння і звернення зі шляху гріха.

Хай кожен із нас зазирне в свою душу і щиро спробує відповісти на питання: «Чи я поводив себе так, як ті двоє сліпців? Чи я, почувши про спасительну звістку Євангелія, всім серцем потягнувся до Христа і готовий був іти за Ним, скинувши з себе тягарі своїх гріхів?» Мабуть, ніхто з нас не зможе із щирим серцем сказати: «Так, Господи! Я готовий іти за Тобою, я благаю Тебе про те, щоб мої духовні очі відкрилися, і я надалі йшов би вже прямою дорогою, не збочуючи на стежки гріха!».

Саме тому звертається знов і знов до нас Церква з євангельськими читаннями про зцілення сліпих. Вона ж бо хоче нам, духовно засліпленим, допомогти відчути свої вади і забажати прозріти. Це бажання, ця віра в Христову можливість допомогти нашому прозрінню, може нас зцілити. Віра може допомогти нам розплющити очі на реальність цього великого, неосяжного, створеного Богом світу так, щоб ми могли відкрити просвітлену Христом дорогу в майбутнє так, як дістали її двоє зцілених Христом сліпих. Амінь.

11 серпня 2013 року

Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)

Усе по темі: 7 неділя після П’ятидесятниці