“Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мф. 5:48).
За дві тисячі років існування Християнства слід було б чекати, що воно буде глибоко і всебічно вивчене і пояснене. Проте наявність великої кількості всіляких віровчень і сект переконує в тому, що це далеко не так. У той час, як більшість “точних” наук прогресують і удосконалюються, вчення Господа нашого Ісуса Христа, мабуть, усе більше і більше спотворюється. Причиною цьому є не стільки незбагненність християнських істин, скільки небажання зрозуміти і прийняти найголовніше в Християнстві – для чого прийшов на землю Ісус Христос, тобто сутність Християнства.
Читач може подумати, що, напевно, ми самі щось тут плутаємо. Адже навіть діти знають, що Господь Ісус Христос прийшов на землю, щоб спасти людей, про що говорить саме Його ім’я “Ісус”, що означає “Спаситель”. Проблема полягає в тому, що сутність спасіння не можна зрозуміти поза контекстом вчення Священного Писання про людське призначення.
Природно, що ніхто не хоче бути засудженим у пекло, але кожен хотів би потрапити в Царство Небесне. Проте надзвичайно важливо зрозуміти, що Царство Небесне – це не стільки місце, скільки стан. На питання книжників, коли відкриється Царство Боже, Христос відповів, що “не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є” (Лк. 17:20,21). Цим Господь вказав, що спасіння пов’язане найтіснішим чином з внутрішнім станом людини. Це не просто “переселення” з нинішніх життєвих умов в інші, більш кращі, але щось глибше і прекрасніше. “Якщо нечестивий буде помилуваний, – каже Писання, – то не навчиться він правди, – буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа” (Іс. 26:10) – тобто як і раніше він заздритиме, ворогуватиме, сваритиметься і намагатиметься задовольнити чуттєві задоволення – тобто носитиме в собі відображення пекла. Адже істинна радість, мир і блаженство – це внутрішні стани, які приходять у результаті спілкування з Богом, якого грішник не має. Праведна ж людина, де б вона не перебувала, усюди насолоджуватиметься спілкуванням з Богом і як би носить у собі рай.
Дуже важливо зрозуміти, що головною метою Христового пришестя було не те, щоб нас зовні переселити в кращі умови буття, але щоб відновити втрачений рай усередині нас. У цій істині міститься ключ до розуміння Християнства. Коли людина зрозуміє це, тоді вона побачить і перевагу Християнства над іншими віросповіданнями, бо по суті все, чому вчить і чого дотримується Церква, спрямовано до однієї мети – з’єднання з Богом через моральне оновлення і уподібнення Йому.
Господь всемогутній! Він може цілі світи створити одним Своїм словом, але Він не може врятувати нас без нашої активної участі, тому що добро і зло – це стани нашої вільної волі. Можна дати учневі найпрекрасніші і найдосконаліші навчальні посібники, надати йому найкращих викладачів, і, проте, ніхто не може вкласти в нього знання і досвід, якщо він сам не змусить себе вчитися. Щось схоже відбувається і з багатьма християнами: при всій великій кількості запропонованих для них благодатних засобів вони не ростуть духовно. І не лише не ростуть, але і саме вчення Христове осмілюються переробляти на догоду своїй ліні. А оскільки більшість віддає перевагу шляху найменшого спротиву, то і вчення “спрощувачів” Християнства користуються попитом.
Передбачаючи це, Господь учив істинних віруючих у Нього не бентежитися свого “малого стада”, що йде вузьким шляхом, бо саме важкий шлях духовного оновлення веде до життя вічного.