Текст:

Дивовижно, але деколи людині треба буквально осліпнути, щоб отримати змогу бачити більш значущі речі. У цьому нас переконує епізод, який зафіксував євангеліст Матвій: «Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! І очі відкрилися їм» (Мт. 9:27-30).

Між іншим, ще один сліпець, вже поблизу Єрихону, іменував Ісуса Його месіанським титулом: «А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» (Мр. 10:46,47). Щось у більш «зрячих» людей не виходило побачити в Теслі з Назарету довгоочікуваного Месію. Навіть більше, хтось наважувався попри всі численні чуда, які чинив Спаситель, звинувачувати Його в змові з нечистими силами! Так «фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів» (Мт. 9:34).

Що ж штовхало людей казати такі нісенітниці? Зовсім не брак досвіду чи обізнаності, а набагато «банальніше» явище: заздрість. Фарисеї, які вважали себе ледь не еталоном праведності, взірцем догоджання Богові, не могли навіть помріяти про речі, які чинив Ісус, як на їх думку, вискочка з глухого галілейського селища, з напівпоганського краю. А згаданим сліпцям не було діла до заздрощів, їм навіть не було діла до ретельності дотримання Мойсеєвого закону! Вони бажали лише одного: прозріння. І шукали Ісуса лише для цього, все інше відходило на другий план. А коли людина щиро шукає Божої допомоги, їй відкриваються дивовижні речі про Нього, для неї стає можливим увійти в Божу присутність, адже лише за такої умови людина може отримати від Бога те, про що вона просить. А можливо, і не отримати прохане, але здобути значно більше: «Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:13).

Дар Святого Духа, от про що найперше треба просити в Бога, от Кого найбільше треба шукати в житті! Отримавши таку ласку від Бога, всі інше в житті не те, що відходить на другий план, а просто займає відповідне місце, і тоді в людському серці оселяються мир, любов і гармонія, а сама людина з подивом відкриває для себе, що є власником незліченних скарбів. Навіть у тому випадку, якщо вона позбавлена тілесного зору. Хоча, як запевняє Євангеліє, деколи відсутність тілесного зору стає запорукою появи зору духовного, що нам продемонстрували два сліпці.

Братство “Vita”

Усе по темі: 7 неділя після П’ятидесятниці