Диво Воскресіння Христового

Христос Воскрес! Коли сучасна людина чує про життя, страждання і смерть Христа Спасителя, ця подія сама по собі не викликає якогось подиву. Навіть можна не бути християнином, щоб повірити в той факт, що в певний історичний час жив на Землі Ісус Христос, Який багато працював, проповідував Слово Боже, піддавався гонінням і, врешті-решт, був зраджений, схоплений, катований, був судимий неправедним судом і, розіпнутий на хресті, – помер страшною та ганебною смертю.

Але, щоб прийняти велику звістку про Воскресіння Христове, про подію, що перевищує природний порядок матеріального життя, вимагається віра, вимагається відповідь людини не лише розумом, але серцем і волею.

Проте звістка про Воскресіння Христове прийшла у світ і, не дивлячись на те, що подія ця має характер дива, воно підтверджене і затверджене історією. Диво Воскресіння Христового затверджено здоровим глуздом і усім тим, що логічно витікає з усього життя Христа Спасителя, з усього нашого уявлення про Нього як про Боголюдину, Яка, по суті будучи досконалою людиною, жила по-людськи, по-людськи піддалася стражданням і смерті. І в той же самий час ми відчуваємо і переживаємо Його як Сина Божого, Господа, Який прийшов у світ для спасіння людей.

Протягом багатьох віків проповідується Євангеліє, що благовістить про Воскресіння Христове. Протягом майже двох тисячоліть у радісний день Святої Пасхи, Світлого Христового Воскресіння, люди почувають себе оновленими, які скинули з себе тягар, що обтяжує людину в звичайні буденні дні. Вони відчувають, що це – день великий, день особливий, день їхнього звільнення і особистої творчості.

Чому це відбувається? Бо кожна людина, якою би вона не була, навіть якщо її суспільство вважає загиблою, обходить її з презирством, відштовхує її, навіть така людина має, за словами Достоєвського, “іскру Божу в душі”. Людина носить у собі цю іскру, і досить благотворного подиху вітру, щоб вона розгорілася в полум’я і освітила життя самої людини і все навколо неї.

І хоче людина, щоб це добро і правда торжествували, щоб вони не були забуті, щоб ненависть і злість не торжествували над добротою і любов’ю. І коли душа людини чує, що така Особистість як Ісус Христос – втілення добра, істини і світла – восторжествував над злом, горем і над найстрашнішим – смертю, тоді душа радіє цьому. Радіє, знаючи, що Христос Спаситель, за словами апостола Павла, є “первісток із мертвих” (Кол. 1:18). Тобто Він не лише першим з усіх людей воскрес, але і дає сподівання, дає віру, дає переконаність у воскресінні загальному, у тріумфі життя над смертю.

Ось це звістка євангельська, яка дає якнайглибше задоволення всім запитам людського духу, яка надихає людину, дає їй силу не лише переносити всі труднощі життя, але і долати їх, не лише страждати під дією світового зла, але і боротися з ним, досягаючи святих і великих успіхів у своєму особистому житті і житті суспільства.

Тому нам так дорога звістка про Воскресіння Христове, саме тому вона близька серцю кожного з нас. Серце християнина тремтить від радості, коли чує захоплене вітання “Христос воскрес!” і відповідає на нього словами глибокої віри і свідомості її правоти: “Воістину воскрес!”

Автор: архієпископ Михаїл (Мудьюгін)

Усе по темі: Пасха