5/6 Трулльский собор

П’ятий і Шостий Вселенські Собори, зосередившись на догматичних потребах Церкви і боротьбі з єресями, не видали жодної постанови, яка б регулювала церковне життя. Але з огляду на те, що внаслідок єретичної смути в Церкві посилювався занепад порядку і благочестя, було прийнято рішення скликати додатковий Собор, який би уніфікував і доповнив церковні норми.

Тому через 11 років після закінчення засідань Шостого Вселенського собору, імператор Юстиніан ІІ скликав новий Собор. Засідання проходили в тому самому приміщенні, що і Шостий Вселенський собор, – залі палацу зі склепіннями, так званими труллами, тому офіційно в документах Собор був названий Трулльским.

Оскільки цей Собор був доповненням П’ятого і Шостого Вселенських Соборів, що займалися виключно вирішенням догматичних питань, тому він і називається П’ято-шостим.

Участь у засіданнях Собору, що тривали з 1 вересня 691 р. по 31 серпня 692 р., приймали 227 делегатів, зокрема: чотири Східні Патріархи і легати Римського Папи, у числі яких головним був Василій, архієпископ Гортинський.

Учасники Собору повторивши засудження монофелітів, ретельно зібрали і переглянули правила колишніх Соборів стосовно церковного устрою і благочиння, і доповнив їх новими канонами, призначили для використання у Вселенській Церкві.

У підсумку Собор затвердив наступні правила:

  1. 85 правил св. Апостолів;
  2. Правила шести Вселенських та семи Помісних Соборів.

Ці правила згодом були доповнені правилами Сьомого Вселенського Собору і ще двох Помісних Соборів (скликаних у ІX столітті), які склали так званий “Номоканон”, тобто “Кормчу (Керманичеву) Книгу”, яка є основою для церковного управління Православної Церкви донині.

Прийняті Трулльским Собором 102 канони в Православній Церкві входять у канонічні збірки, як рішення Шостого Вселенського Собору[3].

Хоча папські легати в Константинополі підписали акти Трулльского Собору, але Папа Сергій категорично відмовився їх підписувати, назвавши помилковими. Тому Трулльский собор не визнається в Західній Церкві до теперішнього часу.


[3] Цікаву статтю стосовно одного правила прийнятому на Трулльскому соборі Ви можете прочитати в Додатку 3