Великий піст – як відомо, час покаяння. А історія Закхея – саме про це. У нашому повсякденному церковному житті ми майже не розрізняємо сповідь і покаяння. Але Спаситель не розмовляв із Закхеєм сам на сам, не накривав його єпитрахиллю, не читав жодної розрішальної молитви. Сповіді не було – а покаяння звершилося. Відбулася зміна в житті, у свідомості, у намірах і в справах.

Саме ця зміна дорогоцінна в очах Божих. Про це – усе Євангеліє: “Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне” (Мф. 3:2). Покайтеся, змініться внутрішньо, спрямуйте себе вгору! Так, ті гріховні справи, які залишилися в нашому минулому, те зло, яке ми заподіяли ближнім, – усе це часто вже не виправити. Але будь-яка людина може почати життя з чистого аркуша – і колишня провина і гріхи не поставляться їй у провину. Така сила покаяння.

Вірне і протилежне: людина може здійснювати скільки завгодно добрих вчинків. Але якщо при цьому немає жодного руху вперед і вгору, немає жодної внутрішньої зміни, якщо з часом людина звикає до своєї правильності і починає поглядати звисока на людей, які оточують її, – тоді ми маємо справу з одним із тих праведників, яких так викривав Спаситель. Стан нашої душі, міра нашої близькості до Бога визначається не сумою добрих або ж злих справ, а тим, куди ми рухаємося в даний момент: вгору – або вниз.

Закхей, як повідомляє євангеліст, був невеликого зросту. Можливо, це породило в його душі комплекс неповноцінності. Можливо, він був недовірливий і дратівливий. Ми нічого не знаємо про його характер. Більше того: ми нічого не знаємо – і це залишається дійсно тайною душі цієї людини! – чому Закхей так захотів побачити Ісуса. Але він захотів цього всім серцем! І от, забувши про своє начальницьке положення, він, як хлопчисько, лізе на смоковницю – адже повз неї, як добре було відомо Закхею, мав пройти Ісус.

Так Закхей починає свій рух вгору. Цей рух, незбагненним для нас чином, зародився в його серці, далі він продовжився буквально – він підіймається на висоту, щоб піднятися над натовпом. Звичайно, він не залишився на дереві, він спустився вниз – але його бажання виконалося, він побачив Учителя, і шлях до нового життя вже відкрився Закхею.

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)

Усе по темі: 32 неділя після П’ятидесятниці