Щоразу при наближенні свята Богоявлення, більш відомого в народі як Водохрещя, багато людей починають роздумувати чи свідомо готуватися до занурення в ополонці. Мороз, стан здоров’я, жодні вмовляння не стануть на заваді охочим до пірнання в крижану воду.

Що примушує людей чинити таке? Причин тут може бути багато, але серед них найбільше виділяються дві: бажання екстремальних, гострих вражень та хибне і не менш небезпечне уявлення про те, що таке занурення змиває гріхи. Якщо стосовно першої причини говорити немає про що – це особиста справа кожного, то стосовно другої варто сказати кілька слів.

Що такого хибного в цьому уявленні? Щоб у цьому розібратися, варто знати, що стало причиною його появи. І відповідь ми можемо знайти в Біблії: «У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне… Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; І хрестилися [занурювалися, тобто звершували ритуальне омивання водою] в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої» (Мф. 3:1-6).

Як бачите, в Іоанна Хрестителя процес занурення істотно відрізнявся від того, що відбувається в нас щороку на водоймах. І ця відмінність полягає не тільки в істотній різниці температури навколишнього середовища, а ще й у тому, що люди перед зануренням у воду сповідували свої гріхи, тим самим затверджуючи своє навернення до Бога. Слід уточнити, що вони звершували ритуальне очищення водою, яке ще було заповідано їх предкам Мойсеєвим (старозавітним) законом, а не хрестилися у звичному для нас розумінні слова. Таїнство хрещення було встановлене апостолами після Вознесіння Ісуса Христа, згідно ж Його наказу, а на той момент люди лише очікували на прихід Спасителя. Чому ж у Біблії вказане, що люди «хрестилися»? Це було зроблено в давнину перекладачами Біблії для того, щоб новонаверненим слов’янам було легше зрозуміти сенс цього ритуалу.

З приходом Спасителя у світ потреба в ритуальному очищенні водою відпала, бо Христос очистив гріхи наші Своєю Пречистою кров’ю, і нам залишається лише прийняти Його як особистого Спасителя, і сповідати свої скоєні гріхи (для цього в Православній церкві є Таїнство Сповіді). Тому жодних пірнань для «змивання гріхів» у крижану, чи навіть підігріту воду, НЕ ПОТРІБНО, бо це лише самообман, який відводить нас від Спасителя (це стосовно того, чому таке уявлення є вкрай небезпечним). А навіює такі думки, як неважко здогадатися, диявол, бо «він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44).

Загалом, існує ще третя поширена причина, яка примушує людей пірнати в крижану воду – бо так усі роблять. Що ж, бажання людини не думати, а жити колективним розумом, і не до того призводило…

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: