Свято нелицемірної любові
Так вже склалося, що в Україні в календарі межують два свята, що присвячені любові. Проте якщо перше (за послідовністю в календарі, але, ясна річ, – не за значимістю) – День Святого Валентина, ставить передусім акцент на тілесній стороні любові, коханні, то друге свято (знову ж таки за послідовністю в календарі, проте надзвичайно більше за значимістю) – Стрітення Господнє, свідчить про всі аспекти любові: духовний, душевний, тілесний, тобто абсолютну любов.
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16), – ці слова відомі багатьом, багато хто настільки звик до них, що вони здаються чимось самим собою зрозумілим, проте для старозавітного людства це було справжнім одкровенням, як було воно для старця Симеона, мужа праведного та благочестивого, «що чекав утіхи Ізраїлевої» (Лк. 2:25). Саме Йому «було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього» (Лк. 2:26), – тобто довгоочікуваного Месію, помазаника Божого, що «спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Мф. 1:21).
Саме гріх заважає нам по-справжньому любити, саме гріх надає прекрасному терміну «любов» двозначного сенсу, начисто затуляючи той сенс, який закладає в нього Біблія: «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає» (1Кор. 13:4-8). Якщо те почуття, які плекають закохані, не відповідає хоча б одній із зазначених ознак любові, це просто закоханість, а не любов.
Так вже склалося, що по-справжньому люди можуть любити, лише зустрівшись у своєму житті з втіленою Любов’ю, Господом нашим Ісусом Христом. Саме Його зустріч з праведним Симеоном згадує Церква у святі Стрітення, нагадуючи про ту зустріч яка б мала (має) статися в житті кожної людини, головне, щоб вона дійсно прагнула, шукала у своєму житті справжньої, нелицемірної любові: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3:20). І лише від самої людини залежить, чи впустить вона у своє серце справжню Любов чи ні.
Редакція сайту
Усе по темі: Стрітення Господнє
Ваш коментар: