Страшний Суд або примітивна вигадка

«Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його».

Духовне пекло і жодних сковорідок

Нова країна. Тепер усі себе самі знають. Тепер усі учать Церкву, міркують про таємниці Божі і сумніваються в іконі.

Наприклад, усі тепер знають, що в іконі Страшного Суду, в її нижньому правому кутку намальовані фантастичні картини, що народилися в селянських умах середньовічного жителя: крюки, сковорідки, підвішування за ноги і за язик. Тепер всякий випускник середньої школи знає, що це примітивна вигадка або наївна алегорія.

Тепер нерідко можна прочитати і в православній літературі, що і Страшного Суду не буде, у тому вигляді, як його описує Євангеліє і апостоли.

Дивно, що взагалі доводиться говорити про існування Пекла.

Неофіти трактують Суд як можливість людини зайняти те місце у світі, яке їй подобається. І здається, що так проявляється милосердя Боже. Любив випити? Ступай до п’яниць. Розпусничав або крав? Йди до розпусників і розбійників. Бог нікого не карає і не страчує. Кожен сам коваль свого щастя. Сам хоче і живе серед негідників. Сам страждає. Сам задоволений. У Раю таким тільки гірше.

А все страждання життя в пеклі, на думку нетрадиційних богословів, полягає в тому, що, от, хоче п’яниця випити, а вина немає. Хоче злодій вкрасти, а красти нічого. Хоче людина гульнути, а тонке тіло як хмара порожнє і безпредметне нічого зробити не може. От так і будуть вони страждати без Бога. А Бог ні до чого. А біси… якось останнім часом говорити про демонів стало не прийнято. Вони як би є, і їх як би немає, тому що Бог добрий. Він їх розполохує і не дозволяє нам докучати понад легку міру.

І жодних сковорідок. А те, що Христос називав «скреготом зубовним» – це алегорія. І всі страждання – суть тільки духовні переживання.

На жаль. Це не так. І такий висновок легко спростувати.

Нам слід слухати Христа

Усі ми віримо в загальне воскресіння мертвих. Мертві повстануть у тілах. Одні думають, що такими тілами будуть наші звичайні тіла, але в розквіті сил, у віці Христовому, тобто, тридцятирічними. Інші думають, що ми повстанемо не в нашому дебелому тілі, а в тілах тонких, подібних до тіла Адамового, що жив у Раю і ще не мав шкіряних риз – м’ясного звіриного тіла.

Як би то не було, людина після смерті матиме певне тіло. І абсолютно очевидно, що страждання в пеклі будуть не лише тонкими і духовними, але і тілесними. І абсолютно ясно, що потрапивши у світ демонів, які також мають певну міру матеріальності, ми контактуватимемо з ними, і цей контакт не завжди буде духовно-ефірним.

Демони за нашого земного життя скуті Богом і Він не дозволяє ним бути сильнішими за нас. Зараз я можу прийняти помисел, а можу прогнати. У Пеклі цієї можливості прогнати біса не буде. І що станеться в цьому випадку абсолютно зрозуміло: біс зробить нам боляче і погане. Можливо без сковорідки і крюків, але боляче і можливо, болючіше ніж сковорідкою.

 – А хіба, отче, у бісів є кігті?

Серафим Саровський:

Гех, і чому тільки вас в університеті учать! Не знаєте, що в бісів кігтів немає?! Зображують їх з копитами, рогами, хвостами, бо для людської уяви неможливо мерзотнішого за цей вигляд і придумати. Такі в мерзотності своїй вони і є, бо самовільне відпадання їх від Бога і їх добровільний супротив Божественній благодаті. Але, будучи створені з силою і властивостями ангелів, біси мають таку для людини і для усього земного непереборну могутність, що найменший з них, як і сказав я вам, може своїм нігтем перевернути усю землю.

Неофіти думають, що Бог настільки милий, що зла по суті справи немає, і що спасуться всі, навіть біси. Але це не новина. Це вчення гностика Орігена, публічно засуджене церковним собором.

Таким чином, світ після Страшного Суду не буде однорідно ефірним. Цей світ також не матиме тієї однорідності, до якої ми звикли живучи на землі. Він розділиться. У великому Всесвіті з’явиться кіста, закупорена злом. І між ложем Авраамовим і пеклом проляже вогонь, і ангел Господній буде вартувати, щоб звідти і туди ніхто не входив і не виходив.

І ангел з вогненним мечем не слухатиме нашу церковну неофитську мову. Свідоцтвом цьому в Євангелії є численні слова Христові про пекло і муки в ньому. Наприклад, у притчах про шлюбний бенкет, смоковницю, злих виноградарів, про таланти і траву, яку кинуть у вогонь. Але що людям? Є люди, які сумніваються не лише в достовірності одкровень Іоанна Богослова, але і в словах Христових, записаних однаково різними авторами Євангелія.

Але нам слід слухати Христа.

Світ не може бути таким, як ми придумали

Отже, світ стане рано чи пізно дискретним. У пеклі, можливо і будуть видні зірниці Божої слави і чутні молитви праведників про грішників, але все це буде як рідкісна зоря в суцільній темряві. І цей потойбічний світ буде наповнений стражданням духовним і тілесним. Не слухайте людей, що вчора прийшли в церкву і брешуть з різних причин. Слухайте Христа і Його святих. Світ не може бути таким, яким ми його придумуємо.

Знання устрою світу важливе для життя вічного. Якщо світ підігнаний під мої фантазії, то засоби спасіння будуть фантастичними. Якщо я намагаюся дізнатися про світ від Бога, то засоби спасіння будуть божественними.

Небажання знати правди Божої дуже небезпечне і сумне.

Людина знає, скільки грошей у неї в кишені, як вона зустріне п’ятницю чи Новий рік. Але не піклується про те, як зустріти смерть, Христа або пекло. Яка дивна річ – не думати про найголовніше і не хотіти бачити межі, що відділяє Рай від пекла. Блаженство від страждання, радість від горя.

Закінчення

Автор: священик Костянтин Камишанов