Секрет проповіді

От настало свято Світлого Воскресіння Христового – Пасхи. Проте для багатьох людей це свято асоціюється не з Воскресінням Христовим, а з його гастрономічною атрибутикою – великоднім кошиком, в якому обов’язково мають бути присутніми пасочки та крашанки, а в чому полягає самий сенс цього величного свята, цих людей мало цікавить, якщо цікавить взагалі. Таке ставлення безумовно викликає… сподіваємось, не осудження, але точно неприємні відчуття у віруючої частини населення.

Проте до «віруючих», тобто людей, які знають, що дало людству, зокрема кожному з нас, Воскресіння Христове, є одне вкрай неприємне запитання: А чому ви не пояснили сенс свята Пасхи людям, які оточують вас, і головне, готові вас вислухати? А якщо пояснювали (і не раз), проте вони залишилися глухими до вашої проповіді, може справа у форматі вашої проповіді, яку не здатне осягнути оточення?

Часто проповіді про Христа Розіп’ятого і Воскреслого заважає зверхнє ставлення «проповідників» до оточуючих, на кшталт ставлення фарисеїв до своїх співвітчизників, як це прекрасно проілюстрував євангеліст Іоанн: «Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? Але цей народ, що не знає закону, проклятий він» (Ін. 7:48,49). Зверхнє ставлення не наближає, а лише відштовхує людей. Крім того, не варто вважати себе найвищою інстанцією в духовних питаннях, як вважали себе книжники та фарисеї, адже «хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього» (1Кор. 8:2,3). Слід пам’ятати, хто в підсумку пішов за Христом – серед них було не так багато знавців Закону.

Істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже (Мф. 21:31), – ці слова були, між іншим, звернені саме до книжників і фарисеїв.

У ставленні ж Ісуса до людей коренилася любов: що Він сказав, коли зцілив нещасну жінку, яка страждала від «духа немочі років вісімнадцять… була скорчена і ніяк не могла випростатись» (Лк. 13:11)?

А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? (Лк. 13:16)

Цікавою була реакція оточення: «І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його» (Лк. 13:17). – Засоромились знавці Писання, а хто ж радів всім славним ділам Його? – Малоосвічені люди, на кшталт наших співвітчизників, для яких Пасха – це, передусім, кошик з пасочкою та яйцями. Звісно не всі, але серед них було чимало таких. Про це варто пам’ятати, як і те, хто в підсумку пішов за Христом (знову ж таки, див. Мф. 21:31).

Думаєте, ці слова не стосуються наших часів? – Хтозна, адже «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9).

Проте хотілося цей допис завершити на більш позитивній ноті, пригадавши безцінний місіонерський досвід апостола Павла. Отже, «чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів» (Діян. 17:16). Що ж він зробив, коли отримав можливість промовити до афінян? Ви тільки послухайте: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні. Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: “Незнаному Богові”. Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам» (Діян. 17:22,23).

Проповідь апостола Павла в Афінах

Секрет його проповіді простий – це любов, а коли є любов, тоді «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14:26).

Редакція сайту


Ваш коментар: