12 питань про П’ятидесятницю

Невдовзі ми відзначатимемо одне з головних церковних свят – П’ятидесятницю, також звану Днем Святої Трійці. На п’ятдесятий день (звідси і назва свята) після воскресіння Христового апостоли зібралися у світлиці Сіонській в Єрусалимі, де на них зійшов Святий Дух. Одним з Його дарів була здатність говорити різних мовами для проповіді Євангелія. У чому сенс цієї події, і що Писання каже нам про Святого Духа?

  1. Чому П’ятидесятницю іноді називають Днем Народження Церкви?

Церква – це не просто зібрання вірних, а Тіло, організм, в якому струмує життя Христове. І цей організм твориться Святим Духом, як пише апостол, «Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, – так і Христос. Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні» (1Кор. 12:12,13).

  1. Чи можна тоді говорити – як іноді говорять – про Старозавітну Церкву?

Зрозуміло, адже саме слово «Церква» означає «зібрання покликаних», і старозавітний народ Божий таким зібранням був. Але П’ятидесятниця знаменує принципово новий етап в історії спасіння і творення Церкви саме як Тіла Христового прямою дією Святого Духа.

  1. Хто такий Святий Дух? Це сила чи Особа?

Священне Писання ясно свідчить про Святого Духа як про Особу: наприклад, Він прямо каже про Себе «Я»: «Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”» (Діян. 13:2); проявляє волю: «Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного» (Діян. 15:28); його можливо образити нашими гріхами: «І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення» (Еф. 4:30); Йому можливо збрехати, причому збрехати Йому – означає збрехати Богові (Діян. 5:4).

  1. Чому Святий Дух не міг бути дарований до смерті і Воскресіння Христового?

По-перше, бо наш гріх розділяв нас з Богом – і мав бути спокутаний. По-друге, бо Святий Дух потім і дається, щоб залучити нас до Христа, Розіпнутого і Воскреслого. Ми створені Богом для того, щоб пізнати Його і зрадіти Йому у віках, щоб бути вічною, нескінченно щасливою сім’єю, голова якої – Бог. Ми відпали від свого призначення через гріх, і тому ми потребуємо спасіння. Гріх має два боки – провину і наслідки. Ми винні перед Святим Богом, ми скоїли (і продовжуємо скоювати) гріхи і беззаконня – те, що огидне в Його очах, те, що перед судом Правди Божої підлягає засудженню. Як каже пророк, «але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші – беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду» (Іс. 59:2-3).

Але, гірше за те, ми зіпсовані – глибоке ушкодження самої нашої природи, викликане гріхом, підштовхує нас до нових і нових гріхів, і робить нас нездатними, і неохочими виправити своє життя. Це можна порівняти зі становищем наркомана: він винен, оскільки руйнує своє життя і життя своїх близьких, краде, продає наркотики іншим, і скоює інші злочини, щоб задовольнити свою пристрасть до одурманюючої отрути. У той же час він зіпсований: хвороба (яка стала результатом його власного порочного вибору) глибоко роз’їла його тіло і душу, і він не може сам залишити свій згубний спосіб життя. Він потребує допомоги, але не може її отримати, оскільки вимушений ховатися, побоюючись заслуженої кари за свої злочини.

Так і всі ми, бідні грішники, потребуємо допомоги Божої для того, щоб виправити наше життя, але не можемо увійти до спілкування з Богом через засудження, що тяжіє на нас через наші гріхи. З цієї безвиході, в яку ми самі себе загнали, Бог рятує нас через Ісуса Христа. Безгрішний Син Божий помирає за наші гріхи, «Праведник за неправедних». Як каже Він сам (і Церква повторює це за кожною Літургією), «це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26:28). Приходячи до Нього з покаянням і вірою, ми повністю звільняємося від засудження за наші гріхи – бо Він є «Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ін. 1:29).

Отримавши прощення і примирившись з Богом, ми набуваємо усього необхідного для виправлення нашого життя.

Але є і інша причина: Святий Дух дається саме для того, щоб привести нас до Христа, залучити нас до нового життя в Христі, допомагати нам перебувати в Христі. Усе, що робить Святий Дух, зосереджено на Ісусі Христі. Як каже Сам Господь, «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам… Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін. 14:26; 15:26).

  1. Чи в усіх християнах перебуває Святий Дух, або тільки у святих?

У всіх; ніхто не може бути християнином без допомоги Святого Духа: «Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його» (Рим. 8:9). Святі дають Святому Духу більше можливості діяти – і в них Він проявляє Себе явним і часто очевидним для всіх чином, але будь-яка людина, зокрема і зовсім не свята, стає християнином тільки по особливій дії Святого Духа. Наша віра – це не просто людське переконання, це надприродний дар Божий. Ми не могли б ні визнати в Ісусі Спасителя, ні змінити наше життя, ні навіть захотіти цього без допомоги Святого Духа.

  1. Чи може Святий Дух діяти поза Церквою?

До певних меж, так – Бог діє в нашому житті ще до того, як ми приєднаємося до Церкви, це те, що іноді називають «благодаттю, що закликає». Але якщо ми відгукуємося на цю благодать, то вона приводить нас у Церкву. Насправді, Святий Дух викриває світ у невірі в Господа Ісуса, прославляє Його, нагадує нам те, що сказав Він, а сказав Він, зокрема: «Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16:18). Тому, хоча Святий Дух і може діяти поза Церквою, Він завжди веде нас до Церкви.

  1. Що є ознакою істинної Церкви? От зібралися люди, помолилися, і Дух, Який дихає де хоче, зійшов на них. Вони проповідують і навіть мають (за їх словами) знамення і чудеса. Як зрозуміти, де істинна Церква?

Одна з ознак істинної Церкви – спадкоємство віри. Церква заснована Господом Ісусом Христом – не в XVІ, не в XІX, не в ХХ, а в І столітті, і відтоді вона існує безперервно, за Його обітницею: «Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь». (Мф. 28:20). Це означає, що в будь-якому столітті – в І, ІІ, ІІІ, ІV, V …XXІ – ми можемо знайти одну і ту ж Церкву, яка сповідує одну і ту ж віру і звершує одну і ту ж Євхаристію. Кожен єпископ і священик пов’язаний з апостолами через безперервний ланцюжок рукопокладень. Ми не можемо (і ніхто не може) «перезаснувати» Церкву наново, ми можемо тільки приєднатися до тієї, яка заснована Христом на Його апостолах.

  1. Якщо Святий Дух подається через рукопокладення, чи не виходить так, що Його можна «поставити перед фактом», «змусити» зійти на людину, виконавши правильні ритуали?

Справа відбувається рівно навпаки: це Святий Дух встановлює, яким саме чином Він творить Церкву і кого вибирає для цього. З часів апостольських особливий дар Святого Духа для пастирського служіння і звершення Таїнств передавався саме через рукопокладення. Наприклад, апостоли, «рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви… помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого ті увірували» (Діян. 14:23), а апостол Павло перестерігає Тимофія «зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх» (2Тим. 1:6).

  1. А що коли священик (чи єпископ) – явно негідна людина? Чи діє через нього Святий Дух?

Так. Точно так, як і негідний посланець, який передає вам звістку від Царя, ніяк не знищує ні її змісту, ні її дієвості. Бог ніколи не позбавить щирого вірного благодаті за гріхи інших людей, зокрема єпископів або священиків. Людина, яка з вірою, благоговінням і страхом Божим приступає до Чаші, отримує Причастя, навіть якщо чашу тримає негідний священик. Якщо вона сповідується в гріху і приймає розрішальну молитву, то вона прощена Богом незалежно від особистих якостей священика.

  1. Чи можуть люди, в яких перебуває Святий Дух, грішити чи помилятися?

Святий Дух не наділяє окремого християнина безпомилковістю; та настанова на всяку істину, про яку каже Євангеліє, носить м’який, можна сказати, делікатний характер – Святий Дух не диктує, а тільки спрямовує розум і волю вірного. Це не знищує його вільної волі, а значить, можливості помилятися. Безпомилковість має не окремий християнин, а тільки Церква в цілому, коли вона виражає своє вчення на Вселенських Соборах.

Що стосується гріха, то потрібно уточнити, про який саме гріх йде мова. Наполегливий і свідомий спротив волі Божій, зухвале і навмисне порушення Його заповідей відторгає людину (аж до покаяння) від єднання зі Святим Духом. Проте і ті, у кому перебуває Святий Дух, можуть скоювати гріхи по немочі чи невіданню.

  1. Знаком зішесття Святого Духа на апостолів було те, що вони почали говорити багатьма мовами. Чому цього явища більше немає в Православній Церкві?

Бо це було одноразове знамення, яке відповідало іншій події – змішенню мов. У розповіді про Вавилонську вежу (Бут. 11) говориться про те, як люди у своїй гордині вирішили звести вежу до неба і Господь змішав «там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого» (Бут. 11:7). Сенс цієї розповіді в тому, що заколот проти Бога призводить до втрати єдності людського роду, люди розділяються на різні племена і народи, які не розуміють один одного. Увесь Старий Завіт існував жорсткий розподіл на Ізраїль – народ, що знав і шанував Єдиного Істинного Бога, – і язичників – усіх інших, що шанували ідолів. Буває, втім, що і люди, які говорять однією мовою, не можуть один одного зрозуміти, між ними лежать класові і станові прірви. І от у день П’ятидесятниці Бог Святий Дух приходить, щоб зцілити всі мислимі між людьми розподіли, і спорудити одну Церкву, де будуть зібрані люди з усіх народів і соціальних весртв. Як про це каже святий апостол Павло, «де немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос» (Кол. 3:11).

  1. У яких знаменнях проявляє Себе Святий Дух у житті православного християнина?

Священне Писання вказує на те, що дари Духа носять, передусім, віросповідний і моральний характер. Святий Дух викриває нас у гріху, щоб ми могли покаятися в ньому і залишити його; як казали святі, той, хто сподобився бачити свої гріхи, досконаліший за того, хто сподобився бачити ангелів. Святий Дух вселяє християнинові тверду віру в Господа нашого Ісуса Христа, згідно зі свідоцтвом апостолів. Святий Дух дає тверду надію на те, що в Христі вірні прийняті і прощені Богом, як каже апостол: «Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: “Авва, Отче!” Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі» (Рим. 8:15,16). Святий Дух творить у членах Церкви моральні плоди, які перераховує апостол Павло в іншому посланні: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22,23). Хоча Бог може давати Своїм святим здійснювати і чудеса, і знамення, домагатися їх не слід. Найважливіше знамення Святого Духа в житті людини – це щире покаяння в гріхах, справжня свобода, правильна віра і праведне життя, що дає повноту сенсу і змісту, внутрішнього задоволення та істинного щастя.

Відповідав: Сергій Худієв