(Слово св. Іоанна Златоуста)

Що особливо жахливо в нашій вітчизні, це те, що невіра проникла і в середовище простолюдинів, і нині нічого немає дивного зустріти молодого селянина, який каже: «Та ти бачив Бога? Ні? Значить, Його і немає. А Бога вигадали священики через свою користь». Що ж, браття, сказати про таких нечестивців?

Господь сказав: «Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми» (Мф. 7:6). Чи чуєте? Господь не просто сказав: «Не кидайте, – але сказав: не кидайте перед свиньми». Значить, усіх беззаконників і не вірних уподібнив свиням, бо вони негідні слухання слова Божого. Це підтверджує і святий апостол Павло кажучи: «Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством» (1Кор. 2:14).

І апостол повеліває не відчиняти їм дверей, бо вони божественного зрозуміти не можуть. І як свиня не знає ціни перлам, так і невіруючі не знають, що таке святиня, і зневажають її, і противляться їй. І добре сказано про них: «Вони лицеміри і вчаться тому, як напускати на себе лагідність перед людьми. А, навчившись цьому, ганьблять вірних, обмовляють їх і сміються над ними, як над малими дітьми». Через це жорстока на них погибель прийде. І усякий, не врятований від Господа, впаде до неї.

Вищенаведені слова не наші, а святого Златоуста, і, як чули, погибель чекає невіруючих. Яка погибель? Те, що їх чекає «огонь невгасимий, де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк. 9:45,46). «Там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30). Нехай же невіруючі знають це і пам’ятають, що настане час, коли вони «приймуть кару, вічну погибель, від лиця Господнього і від слави могутности Його» (2 Сол. 1:9). Амінь.

Пролог