Про покарання дітей
(З книги Премудрості Соломона про покарання чад)
Обов’язки батьків стосовно дітей різноманітні. Батьки повинні любити своїх дітей, живити їх і піклуватися про їх гідне утримання, вселяти їм здорові поняття про православну віру, привчати до християнського життя, віддаляти від лихих співтовариств, привчати до всього доброго, служити для них добрим прикладом і, нарешті, розсудливо карати їх.
Карати дітей? Що може бути важче, тяжче для серця батьківського? Як хочете, дивіться на це, браття, а покарання дітей, в деяких випадках, безумовно потрібне.
От і молоде деревце ріжуть, прищеплюючи до нього живець доброго плоду; підстригають у нього гілки і обкопують коріння. Та проте подивіться, коли воно виросте, наскільки прекрасне воно і які на ньому прекрасні плоди! А от у лісі дика яблуня стоїть не обкопана, непідстрижена, не прищеплена. Довкола неї полин і бур’ян, а скуштуєш яблуко, і не радий будеш, таке кисле, таке гірке воно. Тому і слово Боже, і святі отці учать нас не залишати дітей без покарання. Премудрий син Сирахів учить: «Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним» (Сир. 30:1-2). І апостол Павло каже: «Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности» (Євр. 12:11).
Так і в Пролозі, у слові від книги Премудрості про покарання чад читаємо: «Слухайте, що сказано: карайте дітей своїх, поки вони молоді. Якщо любиш сина свого, не щади різки своєї і карай його в юності, щоб в старості твоїй він тішив тебе. Якщо ж у молодості не каратимеш його, то цілком можливо, що він стане жорстоким і перестане тебе слухатися». У книзі Царств розповідається: був первосвященик Ізраїльський, на ім’я Ілій, покірливий і лагідний, старанний на всяку справу благу. Він мав двох синів; але, бачачи, що вони коять зло, не карав їх, не забороняв, але дав їм повну свободу. Вони ж продовжували коїти зло. Чим же це кінчилося? Ілію, батьку їхньому, Бог сказав: «Оскільки ти не карав синів твоїх, нині помруть вони від меча, і ти сам, і весь дім твій загине через синів твоїх». Отже, дивіться: людина багато років була священиком в Ізраїлі і провадила богоугодне життя, але оскільки про покарання дітей своїх не піклувалася, то і загинула. І якщо так покарав Господь Ілія в Старому Завіті, то такому ж покаранню піддадуться ті, що живуть у законі новому і не учать добру дітей своїх. Про це і св. Златоуст каже так: «Ті, які дітей своїх не карають і не учать цнотливості, ті більш суворо за розбійників будуть засуджені. Розбійник тіло смерті піддає, а недбайливий батько – душу».
«Отже, браття, і покарання, що розчиняється любов’ю і розсудливою обережністю, дітям корисне. Та і як же інакше? Син твій вкрав малозначущу річ; не покараєш його, він згодом візьметься за більше. Дочка твоя повадилася ходити на нічні гульбища; не зупиниш, вона, не помітиш як, пропаде. Та хіба мало, особливо за останній час, можна вказати подібних випадків. Наприклад, зібралися діти випити вина чи стали палити тютюн. Невже їх по голівці гладити? Важко уявити собі, яке зло з цього для них може статися згодом, якщо вчасно не попередити його. Тому нехай любов ваша до дітей буде не сліпа, а розумна. Де можна, дайте їм свободу, а де треба, там і карайте і свавілля їх обмежуйте. «Глупота, – каже Соломон, – прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього» (Пр. 22:15). Амінь.