Дивитися в небо

З далекого села приїхав до міста в базарний день чоловік, щоб продати працю рук своїх. Продавши крам, зголоднівши, чоловік зайшов у кафе, щоб перекусити. У кафе було людно і чоловік купивши їжу, попросив дозволу присісти за столом, де сиділи молоді люди і було одне вільне місце. Поставивши піднос з їжею, селянин за звичкою став молитись. Ті, що сиділи за столом, здивовано дивились на чоловіка, дивуючись з нього, бо цей чоловік поводився не так як усі. І один з них, найсміливіший, а точніше найбільш нахабний, насмішкувато запитав у селянина:

– У тому краї, де ти мешкаєш, всі так моляться?

– Ні, не всі моляться, – відповів селянин.

– А хто не молиться? – допитувався міщанин.

– Мої корови, мої вівці, мої свині – вони не моляться, а всі люди в нашому селі моляться Богу.

І дійсно, як твердить св. Іван Кронштадтський, спираючись на Святе Письмо, кожна звірина має звуки, якими вона випрошує їжу для себе в Творця, а от благодать розмовляти з Богом має тільки людина. І як ми сьогодні користаємось тією благодаттю? Вранці ми не молимось, бо завжди спішимо до праці. Увечері ми не молимось, бо ми дуже втомились на тій праці. А в обід ми не молимось, бо нам незручно молитись перед іншими людьми. Ми завжди знаходимо причину, щоб не розмовляти з Богом. І коли ми не хочемо розмовляти з Богом, то інший приходить і розмовляє з нами. І він, лукавий, входить у наші серця і починає керувати нами. І за попустом Божим насилає на нас різні хвороби. І сьогодні лікарі стверджують, що 90% усіх хвороб від нервів, тобто від того, що ми не маємо у своєму серці Бога.

Апостол Матфей розповідає нам про одного такого чоловіка, який вигнав зі свого серця Бога і дав можливість увійти у своє серце бісу. Залишившись без Бога, чоловік захворів, його розбив параліч. Втім, чоловік був доброю людиною і його друзі узнавши, що Ісус прибуває до Свого міста, вирішили принести свого хворого, щоб Христос уздоровив його.

Проте, поки вони зібрались, поки зробили ноші і принесли свого хворого друга в Капернаум, то в будинкові і біля будинку було багато людей і друзі не в змозі були зайти в будинок. Вони розгубились, бо розуміли, що вдруге вони не зможуть зібратись разом, бо їх чекають їхні діти та особисті справи. Водночас вони бачили, що їхній хворий товариш втратить віру і вони вирішили діяти.

У Палестині верхи будинків пласкі, бо там практично немає опадів. Вони знаходять мотузки, залазять на верх будівлі і витягують туди свого друга. Друзі починають розбирати стелю  будинку. Пилюка, сміття летить вниз на голови людей, і ті, що були в кімнаті, починають голосно обурюватись: що це діється, як це вони без дозволу розбирають стелю. Проте господар будинку Ісус Христос мовчить, замовкли і присутні, а друзі повільно, мовчки спускали на мотузках свого хворого друга до ніг Христових.

Поки друзі піднімали і опускали свого друга, він бачачи їх віру і знаючи свою гріховність, щиро молився: «Господи, я недостойний, я заслужив цю кару, але мені так хочеться хоч раз своєю власною ногою ступити на землю. Господи, прости мене і уздоров мене, хоч я і негідний такої Твоєї ласки». Ісус як Бог чув цю щиру мовчазну молитву хворого і Він промовляє: «Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мф. 9:2). Ісус усуває причину хвороби – гріх, а тоді промовляє: «Встань, візьми постіль твою та йди у дім твій» (Мф. 9:6).

Звірі, тварини мають 4 ноги і вони постійно дивляться в землю, шукають поживи. Людина має 2 ноги і її призначення дивитись у небо, тому Ісус і каже: «Встань, йди і дивись у небо, а не на грішну землю, бо в небі є спасіння для тебе».

І сьогодні Господь каже: «Встань, грішнику, з гріха, підніми серце своє до неба і будь дитям Моїм , а не кандидатом до пекла».

«Встань і йди, грішнику до Мене». Але ми сьогодні спішимо будь-куди, тільки не до Бога. Одні із самого ранку з вудочками засіли, наче жаби навколо ставка, інші на базарі час коротають, а ще інші в ліжку лежать, не мають бажання навіть піднятись, і тому до них лунає: «Встань і прийди до Мене».

Розслабленого до Бога принесли чотири друзі і тому до нас лунає прохання Христове: «Встань, християнине, і приведи отих розслаблених, що не можуть самі до Мене прийти, встань сам і друзів своїх приведи, щоб Я вас всіх простив і благословив». Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 6 неділя після П’ятидесятниці