(Слово Дмитра Ростовського)

Для чого Господь попускає на нас скорботу у віці цьому? Святитель Дмитро, митрополит Ростовський, це питання вирішує так. «Хоча Господь, – каже він, – зцілить і очистить душу нашу від гріха, різні скорботи і печалі тут неодноразово попускає на нас, щоб ми очистившись як золото в горнилі, світлі явилися… У скорботі неодноразово до Бога прибігаємо, у радості ж забуваємо Його… Від тутешнього утискання і скорботи, старанніше і успішніше сходимо до горнього і вічного в Господові простору: і там у вічній розраді, повсякчас радітемо і веселимося, у віках нескінчених будемо». Отже, згідно святителя Дмитра, Бог для того попускає на нас скорботу і печалі, щоб ми ними рятувалися. І це дійсно правда.

Коли людина старанніше молиться? У скорботі. Коли рідше ходить до грішників? У скорботі. Коли буває щедріше на милостиню? У скорботі. У глибокій скорботі, де допомогти люди безсилі, людині немає на що сподіватися і немає в що і вірувати, окрім Бога; бо в неї і залишається лише один Бог, її єдина надія і сила; а тому і мимоволі до Нього вона і прагне і мимоволі в неї з’являються жива віра і сподівання на Господа, якими вона і рятується. Значить, у Бога усе, не виключаючи і послання нам скорбот і лих, усе премудро влаштоване і все до нашого порятунку і до нашого блаженства. У природі видимій після спеки Бог посилає дощ; він очищає повітря і запліднює землю; у природі моральній після радості посилає скорботу, і остання також очищає нашу душу від скверни гріховної і тим оживотворяє її і таким чином до Бога приводить. Амінь.

Пролог