Один з найбільш дієвих засобів для отримання прощення гріхів є плач про них і упокорення серця. «Бо печаль заради Бога, – каже св. апостол Павло, – породжує незмінне покаяння на спасіння» (2 Кор. 7:10). «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш», – учить св. цар і пророк Давид. Не маючи чим спокутувати своїх гріхів перед Богом, ми повинні б частіше, браття, прибігати до вказаного засобу і частіше мати печаль, упокорені серця і дійсні сльози про те, що ми досі недосконало і негідно служили Господові; що ми нічого більшого не заслуговуємо від Нього, як тільки гніву і покарання за справи наші; що ми негідні Його милості. Це упокорювання і жаль сердечний дуже приємні Господові і завжди перетворюють гнів Його на милість.

При царі Маврикії у Фракії був розбійник лютий і жорстокий. Не знаходячи можливості узяти його силою, цар наважився вжити, для утихомирення його, протилежний засіб – милість і послав до нього свій хрест із словами: «Не бійся». Цей незвичайний вчинок схвилював серця розбійника. Він негайно ж розкаявся; сам з’явився до царя; пав до ніг його і обіцяв виправитися. Цар простив його, і він залишився жити в місті. Трохи згодом він впав у тяжку хворобу і, під час її, одного разу уві сні побачив страшний суд. Пробудившись, він відчув наближення смерті і, ужахнувшись своїх гріхів, став з гіркими сльозами просити в них вибачення.

«Владико, Людинолюбче, Царю, – казав він, – як раніше мене Ти врятував розбійника, так і тепер даруй милість Твою і прийми плач мій на смертному цьому одрі. І як інших, що прийшли в одинадцяту годину і нічого гідного не зробили, Ти прийняв, так прийми і мої гіркі сльози, і очисти мене, і хрести мене ними. Не шукай у мене більше цього нічого! Не шукай і не випробуй, бо не знайдеш у мені нічого доброго, оточили мене беззаконня мої і незліченні скоєні мною гріхи. Але як прийняв Ти плач апостола Петра, так прийми і мої малі сльози і милосердям Твоїм винищ мої гріхи!»

І так він з плачем багато годин сповідував гріхи свої, потім помер. Під час його смерті лікар, що жив в одному з ним будинку, уві сні бачив наступне: багато бісів з’явилося до одру розбійника, тримаючи в руках списки його гріхів, і за ними два Ангела з терезами; на одну сторону їх біси поклали хартії гріхів померлого. «Що ми покладемо на свою сторону? – сказали Ангели. – Немає в нас нічого, бо тільки десять днів минуло, як він відійшов від вбивства! Чи не покласти хіба от тільки хустку, змочену сльозами його, які він проливав перед смертю?» І поклали. І, о безодня милосердя Божого! хустка перетягнула всі гріхи розбійника, і хартії бісів зникли. Ангели узяли душу померлого, а біси втекли осоромленими. – Отже, от що означає, браття, плакати і засмучуватися про свої гріхи!

Але чи єдиний це приклад? Ні, їх дуже багато. Виправдовується від Господа блудниця, але не раніше, як сльозами Йому облила ноги і волоссям голови своєї обтерла їх. Вийшов виправданим з храму митар, але після того, як у храмі стояв, не сміючи звести очей на небо, бив себе в груди і говорив: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!». Прощений був апостол Петро, що тричі відрікся від Христа, але за те, що про гріх свій плакав гірко. Прощений був Давид у тяжких гріхах перелюбу і вбивства, але після того, як він всяку ніч сльозами ложе своє зрошував. Будемо ж частіше і ми плакати про незліченні гріхи наші, щоб Господь, бачачи упокорення наше, прийняв нас так само, як прийняв батько блудного сина, і простив нас так само, як простив і розбійника, що з хреста з глибини душі закричав: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!». Амінь.

Пролог