І скорботи корисні

В одному з церковних повчань у Пролозі між іншим сказане наступне: «Не гніваємося, але радіємо в печалях, бо вони суть лікування, корисні в наших ранах, і хоча з одного боку гіркі, проте з іншого солодкі… Будемо вдячні Богові і за скорботи, бо не без міркування Він посилає їх, але роблячи через них корисне душам нашим». Чи справедливо так, браття, сказане в Пролозі про скорботи? Чи правда, що вони суть лікування, корисні в наших ранах? Чи правда, що вони з одного боку гіркі, а з іншого солодкі? Чи правда, нарешті, і те, що Бог не без міркування посилає їх, але роблячи через них корисне душам нашим? Так, усе це суща правда, браття, що ми зараз і доведемо вам від слів вселенського учителя св. Золотоуста.

«Хто в цьому житті, – учить він, – не хоче терпіти скорботи і бід і всякі напасті, той малий перед Богом; а хто, у вірі і чесноті живучи, терпить страждання і біди, і всякі напасті приймає з радістю, той великий перед Богом і людьми шанується, і від Ангелів славиться. Ті ж, які тут грішать, а бід жодних не приймають, ті великі муки приймуть. Ті, що терплять же і за біди Бога хвалять, ті зі святими рівну приймуть долю. Ви не вірите цьому? Так, для того, щоб запевнитися, помисліть про біди Іова, про страждання Апостолів і найбільш же про скорботи Павлови. Коли Іов милостиню творив і богоугодне жив, тоді малий був перед Богом; а коли біди прийняв, тоді став великим перед Богом і між святими славним. Також і Апостоли, коли тільки чудеса творили і доброчесно жили, тоді не славні були, а коли багато бід і страждання прийняли, тоді були прославлені дуже.

Пам’ятайте ж, що як золото стає блискучим через вогонь, так і святі прославлені через страждання. Терпітимемо скорботи, щоб за їх Бог у великій кількості подав нам блага небесні».

Отже, справедливо сказано в Пролозі, що скорботи суть лікування, корисні в наших ранах, що вони, хоча з одного боку гіркі, зате з іншого солодкі, і що ми маємо бути вдячні Богові і за них, бо не без премудрості Він їх посилає. Так, як зараз чули від св. Золотоуста, скорботи сплітають нам вінці і ведуть нас до вічної слави. Тому розкошуватимемо і в скорботі, не знемагатимемо в них, залишимо легкодухість і смуток і завжди пам’ятатимемо ту істину, що чим сильніше бій, тим славніша перемога. Амінь.