Не раз я говорив, що не в монастирі, а і у світі і, притому, у всякому званні можна врятуватися, і, щоб переконати вас у цьому, неодноразово наводив приклади святих, які увійшли до Царства Небесного, подібно до вас будучи простого звання і не книжними. Нині знову маю намір доводити те ж, і думаю, що приклад, який наведу, буде для вас повчальним.

Два старці, що жили в пустелі, просили Бога відкрити їм, наскільки подвиги їх угодні Йому. Молитва була почута, і голос зверху сповістив їм, що вони ще не зрівнялися святістю життя з одним простолюдином, Евхарістом, і дружиною його Марією, які живуть в одному з селищ Єгипту. Ченці негайно пішли відшукувати цих людей і скоро знайшли будинок їх, Евхаріст був у відсутності, і старці залишилися чекати його, і дочекалися. Увечері він повернувся із стадом овець додому і, побачивши старців, умив їм ноги, приготував їжу і просив скуштувати її. «Ні, – сказали ченці, – ти спочатку повідай свої добрі справи, а потім вже годуй нас. Поки не розповіси, не скуштуємо в тебе нічого!» – Покірливий Евхаріст відповідав: «Які в мене можуть бути добрі справи? Я – пастух, а от і моя дружина». Старці наполягали на своєму; він же мовчав. Бачачи його непохитність, вони, нарешті, сказали йому: «Відповідай нам: бо Сам Бог послав нас до тебе!» Почувши це, Евхаріст убоявся і відповідав: «Вівці, яких ви бачили, це спадщина моїх батьків; все те, що отримую від них, я ділю на три частини: одну віддаю жебракам, другу вживаю на прийняття подорожніх, а третю на свої потреби – і нікому досі про це не було відомо». Це почувши, старці здивувалися, прославили Бога і повернулися в пустелю.

Так простий пастух став вищий в очах Божих, ніж старці, що залишили зовсім світ для Бога! Чим же Евхаріст досяг такої високої міри духовної досконалості? Упокорюванням, любов’ю до жебраків і гостинністю. Чи перешкоджає і вам наслідувати його в цих чеснотах? Звичайно, ні. А якщо ні, то і наслідуйте, будьте покірливі, милосердні до ближніх, і живіть чесно. Живучи таким життям, ви і у світі можете врятуватися. Амінь.

Пролог