Ангел нетерпимості

У юності мене досить довго мучило питання: навіщо потрібні ангели? Серйозно! Є Бог Втілений, за образом Якого створена людина. Є святі, що досягли стану обоження, люди, настільки пронизані Богом, що тут, на землі, сяють нествореним світлом Божества. Господь Свої таємниці відкриває обранцям, і Він може обходитися і обходиться без всяких посередників, навіщо тоді потрібні якісь додаткові службові створіння, зведені в якісь хитромудрі ієрархії?..

Моє нерозуміння підживлювали і мовні шаблони, що ходили серед вірних, – «ангельське терпіння», «ангельська зовнішність», «янгольське лице», «янгелик». А на іконах – зображення жінкоподібних юнаків, які навіть меч як слід тримати не уміють.

Виявилось, не я один такий. Співробітниця поскаржилася на хрещеника:

– Альошо, поводься добре, і будеш схожий на ангела.

– Я не хочу бути як ангел! Ангели – дівчатка!

І коли це ми встигли перетворити ангелів у дівчаток? Як так вийшло, що біблійні духи, що лякали своїм виглядом древніх патріархів, раптом перетворилися в салонних кавалерів? Адже ангели Біблії, дійсно, страшні! Не обов’язково згадувати Старий Завіт з його херувимами і вогненними мечами, відкрийте Апокаліпсис – ці створіння хто завгодно, але зовсім не жінколиці отроки!

Ангел нетерпимості

Святий Михаїл, що б’ється з Драконом, Альбрехт Дюрер

Архангел Михаїл лише кілька разів згадується у Священному Писанні, і всякий раз це сцени боротьби і протистояння. У пророка Даниїла, у книзі, яку навіть перечитувати страшно, Михаїл – ангел і захисник єврейського народу, який б’ється проти князя-ангела Персії (Дан. 10:13; 12:1). У посланні Іуди він сперечається з дияволом за тіло пророка Мойсея (Іуд. 9). І наймоторошніша сцена – в Апокаліпсисі – битва Михаїла з драконом (Одкр. 12:7).

Ні в кого не з’явиться бажання назвати ангелів Апокаліпсису янгеликами. Це грізні воїни, які без коливань виливають чаші гніву на спаплюжену гріхом землю. Вони приносять страждання – саме так! І це одне з багатьох служінь ангелів. У них дуже сувора робота! Господь називає ангелів женцями, які будуть першими, у чиї руки ми потрапимо після смерті: «Пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 13:41-42).

– Хоч це і слова Євангелія, але звучить якось не по-євангельські. Адже Бог є любов, доброта і людинолюбство! Христос – це саме милосердя, а тут така жорстокість і нетерпимість!

– Так, саме нетерпимість! Ангели – це втілена нетерпимість, і цим вони нам дороги, і тому ми так їх потребуємо!

Ангел боротьби

У якийсь час – нехай історики скажуть коли! – християнська моральність цілком зосередилася на моралі статі, настільки занурилася в ці питання, що ототожнила святість зі святістю безшлюбності, чистоту з невинністю, і ангели як безтілесні духи найкраще підійшли на роль ікон викривачів статі і родового життя. Звичайно, я сильно спрощую, хоч і не ставлю під сумнів важливість таких дійсно священних чеснот, як цнотливість і дівоцтво, за якими так сумує наш час. Мені просто хочеться сказати, що ангели – це не про цнотливість, або не лише про цнотливість.

Архістратиг Михаїл – ангел боротьби! Але не за чистоту плоті! Його боротьба, як і боротьба кожного християнина, «не проти крови i плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12).

Хто він, супротивник архангела Михаїла? – Диявол, наклепник, батько неправди. Саме так його атестує Спаситель: «Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44).

Архангел Михаїл і весь ангельський собор – служителі правди, тому світ безтілесних духів назавжди розколотий на два непримиренні табори – служителів правди і прибічників брехні. І мені здається, це найважливіше, що нам слід знати про ангелів.

Епоха розпусти

Нам відкрито надто мало про життя ангельського світу. Навіть саме слово «ангел» говорить лише про функцію, служіння – «вісник», «глашатай», «листоноша». Але те, що це служителі правди і справедливості, неймовірно підтримує і підбадьорює.

– Чому потрібно обов’язково робити акцент на цьому служінні? Чому вірність правді – до речі, щось дуже абстрактне! – це так важливе?

– Важливе! І саме зараз, коли кожна людина просто захлинається в океанах брехні і брудних маніпуляцій, допомога ангелів особливо актуальна.

Церковні люди звикли називати наш час епохою розпусти. На соборах і конференціях ми хитаємо головою і заламуємо руки: на дітей виливається стільки спокус, вони бачать стільки бруду і поганих прикладів!

І з цим ніхто не стане сперечатися! Це реальна загроза і об’єктивний факт.

Проте справжня розпуста, як мені здається, починається там, де дитину з дитинства привчають терпіти брехню, змирятися з брехнею, не помічати лицемірства і несправедливості, і якщо ви думаєте, що це проблема тільки світського товариства, маю вас розчарувати…

Лице ангельське

Не випадково саме під час співу херувимської пісні, коли на літургії ми поминаємо ангелів, священик у молитві просить очистити його серце від совісті лукавої, бо кожен дорослий занадто добре знає – так, совість може злукавити, така вона боягузка. І ми зовсім не на боці брехні, ми просто пристосовуємося, намагаємося бути терпимими, толерантними, і так звикаємо, що з часом навіть саму кричущу брехню і дику несправедливість готові захищати і виправдовувати.

Якщо ви хочете знати, як виглядає ангел, не дивіться на портрети епохи Бароко – за них навіть ангелові соромно! Лице ангела – це обличчя підлітка, обуреного брехнею і можливо, підлітки і справді безрозсудні та максималісти, але ця дивна чуйність до правди – надбання саме підліткового віку, і щастя, якщо людина не втратить цей дар з роками. Ця благородна нетерпимість до брехні і несправедливості властива не лише дітям і ангелам.

Справжнє джерело цієї благородної нетерпимості – Агнець Апокаліпсису, погляд якого так ясно і страхітливо передає образ «Спас Затяте Око». Так, Цар Правди такий – не сентиментально-цукерковий, не єлейно-шипучий, а живий і бойовий, переможець пекла і смерті, заступник сиріт і скривджених.

Чи потрібні нам ангели? Навіщо закликати їх у молитвах? Мені нічого в них просити. Але я дуже потребую їх допомоги, щоб не оступитися, щоб не захопитися брехнею і легкодухістю, адже, якщо сильні і міцні падають, на що спертися нам?

Автор: архімандрит Сава (Мажуко)

Усе по темі: Собор Архистратига Михаїла