Проти лихослів’я
У церковному слові, на 27-й день листопада, про лихослів’я між іншим пишеться наступне: «Багато з безумних, – сказано там, – безрозсудно лихословлять ченців. Коли бачать одного з них, що грішить, кажуть, що так Господь не дозволяв, а самі між тим безліч грішать і насилують інших і грабують. І якщо бачать когось, що ласує, починають ще більше лихословити, а самі пиячать щодня і тим вічний огонь собі збирають». Чуючи це, цілком можливо багато хто і запитає: для чого ж ти навів нам слово це, і що з нього виходить?
На це ми дамо відповідь вам от що: для того ми навели вам слово церковне, щоб ви з нього зрозуміли те, що хто лихословить іншого, той сам майже завжди буває злою людиною і сам майже завжди вдесятеро буває гірше за того, кого лихословить. Вас дивує це? Не дивуйтеся. Вислухайте, що каже про лихослівних преподобний Єфрем Сирин, і ви переконаєтеся в істині слів наших.
«Хто тішиться, – каже Преподобний, – лихослів’ям інших, той ясно показує, що сам уловлений тим, за що лихословить інших. Бо хто лихословить іншого, той сам себе засуджує. Він людина плотська, що заплуталася в мережах світу. У лихослівному усе є: і наклеп, і ненависть, і намовлення, тому признається він братовбивцею, безжальним, немилосердим. А хто завжди має в собі страх Божий, і в кого серце чисте, той не любить лихословити інших, не тішиться чужими таємницями, не шукає собі відради в падінні інших. Тому дійсно вартує сліз і плачу той, хто привчив себе до лихослів’я. І що цього ненависніше? Чому і святий Апостол, забороняючи справи порочні, зараховує до тих, що творять їх і лихослівного: «Ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6:10).
Отже, браття, правду ми сказали, що хто лихословить іншого, той сам майже завжди буває злою людиною і сам майже завжди вдесятеро буває гірше за того, кого лихословить. Тому, коли спаде на розум лукава думка сказати щось зле про ближнього, зараз же скажіть самим собі: «Це тому диявол вкладає мені таку думку, щоб, через її втілення, зробити самого мене злим, безжальним, гіршим проти того, кого я хочу лихословити, і погубити мене». І коли так помислите, зла думка лихословити ближнього відійде від вас, і ви утримаєте язик свій від зла. А для того, щоб назавжди покінчити з гріхом лихослів’я, вислухайте на закінчення і ще останнє слово вищезгаданого преподобного отця нашого Єфрема Сирина.
«Блаженний, – казав він, – і триразово блаженний, хто не пошкодив язика свого лихослів’ям інших, хто язиком не осквернив серця, але розуміє, що всі ми перебуваємо під покаранням, і не тішиться лихослів’ям інших, але роздратований цією пристрастю. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від гріха. Йому не було спотикання, і совість його чиста. Хто тікає лихослівного духу, той утримав себе від зближення з людьми злими і переміг полчища бісів. Хто не набув лихослівного язика, той набув скарб. Хто не схильний до лихослів’я інших, той уникнув братовбивства, того інші не лихословитимуть. Хто не уловлений духом лихослів’я, той дійсно пізнав, що сам він людина тілесна, і дотримав себе незаплямованим. Хто не отруїв вух і язика лихослів’ям, той сповнений цілющою любов’ю. Хто не оскверняє вуст своїх лихослів’ям, у того вуста пахнуть плодами Святого Духа. Тому дійсно блаженний, і ще скажу, блаженний, хто уберіг себе від лихослів’я». Амінь.