Жоден гріх не поширений стільки між християнами, як марнослів’я. Розмови як річки течуть, а угамувати спрагу нічим, бо вода гнила. Тут засуджують, там кощунствують, тут сварять, деінде хитромудрими порожніми балачками силяться сміх безумний вчинити – і в цьому майже весь час проводять. Чи добре це?

Ні. Бо марнослів’я виявляє в людині відсутність страху Божого і брак віри. «Марнослів’я і марнопересування, – каже св. Антіох, – від безстрашності Божої народжується і від несподівання майбутнього». А св. апостол Яків пише: «Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста» (Як. 1:26).

Погане марнослів’я і тому, що воно постійно шкодить іншим. Слова, кажуть, вітер; але як часто і вітер буває смертоносним, так точно і слова людські, спрямовані проти честі ближнього. Син Сирахів каже: «Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки» (28:20). Це означає, що страждання, які заподіюються наклепом, відчутніші за муки, що заподіюються тілесним покаранням. Удар бича наносить рубці, які скоро гояться; але лихослівний язик заподіює невиліковні рани. Як рідко може відновитися, наприклад, дружба, перервана наклепом! Як важко відновити добре ім’я, зіпсуте наклепом! «Багато, – продовжує премудрий Сирах, – хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика» (Сир. 28:21).

Марнослів’я, нарешті, погане і тому, що воно шкодить і самому пустомовцю. Він силиться язиком уражати ближнього: ну і йому платять тим же, та ще приєднують до цього злість і ненависть. «Багатомовний, – каже той же Сирах, – стане огидним» (Сир. 20:8). «Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити» (21:31).

Вникайте в це частіше, браття, а разом не забувайте, що за кожне слово пусте ми повинні будемо дати звіт Богові на суді Його. «Кажу ж вам, – каже Господь Ісус Христос, – що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний» (Мф. 12:36).

«Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх» (Пс. 140:3)! Амінь.

Пролог