Дехто з християн приховує на сповіді свої гріхи. Одні приховують їх через хибний сором, другі через хибний страх, треті через невіру, четверті через неуцтву і так далі. Чи добре так роблять ці люди? Ні, браття, знайте, що дуже погано: бо вони, приховуючи свої гріхи, брешуть перед Самим Господом, гріхи свої після сповіді подвоюють і радість творять дияволові. Розглянемо усе в подробиці.

Хто приймає сповідь нашу: чи священик сповідує чи Господь? Звичайно, Господь, як про це в церковному повчанні від духівника і сказано: «Це, чадо, Христос невидимо стоїть, приймаючи сповідання твоє». Значить, дійсно брешуть перед Господом ті, що приховують на сповіді свої гріхи. І гріхи свої подвоюють і, нарешті, радість приносять дияволові ті, що приховують їх на сповіді. Отже, браття, в усіх відношеннях погано поступають ті, що приховують свої гріхи на сповіді.

Зважаючи на це, намагатимемося, браття, на майбутнє відкривати на сповіді свої гріхи без всякого приховування, як самі усвідомлюємо їх у своїй совісті, поставляючи себе, при сповіді, перед всевидющим оком Божим.

Розкриватимемо свою гріховну неміч і тяжкі недуги перед духовним отцем, як перед Господом Богом, Який в останній день судитиме живих і мертвих, і усім віддасть за ділами їхніми. Амінь.

Пролог