От, браття, причащатиметеся Св. Тайн. Усе це прекрасно; але от у чому річ: Писання свідчить: «Хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє» (1Кор. 11:27,29). З цих слів Апостола виявляється, що можна причащатися гідно і негідно. Гідно, тобто з’єднатися з Христом, негідно – тобто їсти і пити на осудження собі. Оскільки, після сказаного, ви, звичайно, зрозуміли, що для гідного причащання потрібна і певна підготовка, то про цю підготовку і поговоримо.

У церковному повчанні між іншим говориться із цього приводу наступне: «Повстанемо, браття, і як від сну пробудимося, покаяння приймаючи. Упокорюванням прикрасимося, братолюбством і любов’ю до подорожніх до Бога наблизимося; через милостиню синами Божими станемо». І тоді приймемо гідно Пречисте Тіло і Кров Христові і від гріхів своїх очистимося. Сказав св. Апостол: «Хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої». Знайте, що Таїнство причащання – не проста служба або молитва, але жива і освячуюча жертва. Її Херувими і Серафими із страхом тремтять, і усі безтілесні Сили, не сміючи на неї поглядати, трепетно рухаються. Тому силам небесним і ми уподібнимося і зі страхом і любов’ю приймемо Тіло Господнє і добрими справами наблизимося до Нього і приймемо Його в себе для того, щоб і Він прийняв нас у нескінченне Своє Царство».

Яке повчання візьмемо для себе з усього сказаного, браття, щоб гідно причаститися Тіла і Крові Господніх? Те, що ми, приступаючи до причащання, повинні передусім принести щире розкаяння в усіх скоєних нами гріхах; далі, щоб, приступаючи до великого Таїнства причащання, ми ретельно прикрасили б душу і тіло для того, щоб гідно зустріти небесного Відвідувача душі і тіла Господа Ісуса, а, нарешті, і те, щоб ми завжди пам’ятали, що душа наша повинна палати щирою і постійною любов’ю до Христа, Спасителя нашого, і Отця Його, і Святого Духа, Єдиному в Трьох Іпостасях сущому Богові нашому. Амінь.

Пролог