“…І в третій день воскресне”

Преображення, перетворення – красиві слова. Але на практиці вони означають постійне утискання себе – точніше, обмеження наших пристрастей в їх проявах, позбавлення їх підживлення спочатку у вигляді вчинків, потім – слів, а потім – і помислів. І тут нам доводиться із сумом, що носить частково філософський характер, зрозуміти і визнати: для досягнення мети – викорінювання пристрастей і перемоги над гріхом – ми повинні вміти відмовлятися від речей, самих по собі безгрішних. Така реальність нашого занепалого світу. Наприклад, нам корисно час від часу не їсти м’яса. Чи грішно їсти м’ясо? Зрозуміло, ні. Проте якщо ми зможемо утриматися від споживання м’яса (що, повторюю, саме по собі гріхом не є), то другим разом ми, з Божою допомогою, зможемо утримати себе від вчинку явно гріховного – злодійства, брехні, подружньої зради, вживання наркотиків.

Працюючи над своєю душею, християнин не повинен покладатися на свої сили – навпаки, зовсім не соромно постійно звертатися до Бога з проханням про допомогу, напоумлення, просвіщення. Зверненість серця до Спасителя, чекання Бога, пам’ять про Бога – необхідна умова для справжнього викорінювання пристрастей і надбання благодаті. Навпаки, замикання в собі, зайва туга про свою недосконалість, смуток через невдачі в духовному житті – свідоцтво зіпсованості душі гордістю, ознака маловір’я. От тут-то самий час вигукнути разом з нещасним батьком біснуватого отрока, про якого дізнаємося в 17 розділі Євангелія від Матфея: “Вірую, Господи, що можеш зцілити мій лукавий розум, мою немічну совість, можеш очистити мою душу, заплямовану гріхами, покалічену пристрастями! Мало в мене віри, але Ти, Господи, допоможи моєму невір’ю!”

Піст (тобто стриманість, самообмеження) і молитва – найсильніші знаряддя, які християнин може обернути проти власних пристрастей і проти диявола. Але, окрім негативного, молитва і піст мають і безперечне позитивне значення: вони зміцнюють нашу віру. Досвід боротьби з пристрастями, досвід спілкування з Богом виявляють нам реальність духовного світу, засвідчують Божу присутність і дію у світі, у Церкві, у нашій душі. І віра ця може бути настільки сильною, що дозволить нам виганяти бісів. Проте навряд чи всім нам варто ставати екзорцистами: набагато корисніше потурбуватися про надбання мирного духу. І тоді, за словом преподобного Серафима, навколо нас спасуться тисячі.

Господь зцілив біснуватого отрока після Преображення, спустившись з Фавору. Наше ж преображення ще попереду. Але рухаючись до мети цим нелегким шляхом, падаючи і знову встаючи, втрачаючи сподівання і знову набуваючи надії на вічне життя, пам’ятатимемо одну дуже важливу річ: Христос воскрес!

Автор: священик Федір Людоговський