Чи знаєте ви те, що ближні наші, яких ми любимо, і особливо ті з них, яким ми допомагаємо при їх нещастях і в їх потребах, відчиняють нам райські двері і, отже, роблять нас спадкоємцями Царства Божого? Не знаємо, чи відоме це вам, але насправді це дійсно так.

Слово церковне вчить: «Будемо помічниками Богові, люблячи Його усім серцем своїм і ближніх своїх, як самих себе, як і сказав Господь. Але хто ж ближні наші? Це ті, яким ми робимо милість: сліпі, кульгаві, спраглі, подорожні, яких Господь братами Своїми називає. Для них, якщо зробимо милість, то вони відчинять нам райські двері і, без сумніву, введуть нас у Царство Боже, якщо ми тільки самі не зачинимо його для себе своєю скупістю. У це Царство кличе нас і Сам Господь, коли каже: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36). «І будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих» (Лк. 6:35). Бачте, як Бог Своїми синами милосердних називає. Тому, слухаючи святі слова Його, напишемо їх на серцях наших, щоб почути цей жаданий голос Його: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Mф. 25:34). Нехай дасть же Він нам бути спадкоємцями цього, щоб у ньому ми завжди прославляли Святу Трійцю».

Так учить нас слово церковне про те, що ближні наші, яким ми допомагаємо, відчиняють нам райські двері, і, разом з цим, для підтвердження істини наводить і деякі слова Господні про милосердя. Але не одними наведеними в слові церковному, словами учить нас Спаситель про відчинення нам воріт райських нашою допомогою ближнім нещасним. Він ще каже: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Mф. 5:7). І ще: «І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє… істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди» (Мк. 9:41). Так учить Господь. Тепер звернемося за прикладом. У Кесарії жив один римський сотник, на ім’я Корнилій. Він, хоча був і язичник, але в той же час був благочестивий і творив багато милостині. Одного разу уранці він побачив Ангела Божого, який сказав йому: «Корнилію! Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом. Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром. Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім». Корнилій негайно ж послав в Іоппію двох слуг і одного воїна, щоб запросити до себе Апостола Петра. На їх запрошення, Петро пішов за ними в Кесарію і сповістив Корнилію, що єдиний засіб для спасіння є віра в Христа. Корнилій прийняв до серця слова Апостола і незабаром був хрещений з усім домом своїм (Діян.10).

Отже, значить, істина безперечна, що ближні наші, яких ми любимо і особливо ті з них, яким ми допомагаємо, при їх нещастях і в їх потребах, розчиняють нам райські двері і роблять нас спадкоємцями Царства Божого. Але що ж, проте, з усього цього має бути для нас? Звичайно, те, що якщо хочемо блаженствувати там, в оселях Отця Небесного, ми повинні пам’ятати і виконувати те, що каже нам, на закінчення, слово Боже. Воно ж каже: «Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, старця і юнака у стінах твоїх збережи, мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні» (3 Ездри 2:20-23). Амінь.

Пролог