«Церква, – сказано в слові церковному, – є дім Божий. Вона служить для християн притулком, у ній молитва Богу особливо приємна, вона є очищення душі і тіла, до неї всякий, хто приходить з вірою, рятується, у ній спів і молитва підносяться до Бога за весь мир; у ній має звершуватися свята Божа трапеза, – Тіло і Кров Агнця Божого, Який розіп’явся за весь світ і сказав: Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому (Ін. 6:56)». Таке повчання церковне.

У наведених вище словах, як бачите, воно перераховує ті блага, які дає нам Церква. Але от питання: чи всі? Не знаю, що ви скажете на це, браття мої, але я скажу вам, що повчання перераховує блага від Церкви далеко не всі. Церква дає нам і ще багато благ, які так само рятівні і благотворні для нас, як і вказані в повчанні. Які ж це блага?

Святий Златоуст каже: «Ах, наскільки величний Христос, Спаситель наш! На небесах славословлять воїнства Ангельські; на землі наслідують їх славослов’я люди. На небесах Серафими співають трисвятий гімн; на землі той же самий гімн співають численні зібрання людей. Одну спільну урочистість складають і небесні, і земні істоти. Одна в них подяка, одне радісне тріумфування. Невимовне милосердя Господнє сполучило їх разом, Дух Святий з’єднав їх, всеблагий Отець з’єднав їх спів в один стрункий гімн. Зверху відбувається ця благозвучність тонів, – від Пресвятої Трійці, як від деяких гусел, лунає цей солодкий і блаженний гімн. Ангельський спів, постійна гармонія… Ніщо так не тішить наше життя, як та розрада, яку отримуємо ми в церкві. У церкви ті, хто радіє, продовжують свою радість; у церкві скорботним розрада, у церкві сумним радість; у церкві пригніченим відпочинок; у церкві струдженим заспокоєння. Бо сказано: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28). Що бажаніше цих слів, що солодше цього заклику? На бенкет кличе тебе Господь, коли кличе тебе в церкву, запрошує до заспокоєння від трудів, дає відпочинок від прикрощів, полегшує тягар гріхів, лікує скорботу душевну задоволенням, печаль веселощами. Яка невимовна дбайливість! Яке небесне запрошення!»

Отже, за словом св. Златоуста, Церква дає нам ще багато благ, які не вказані в повчанні церковному. Вона, як зараз чули, сполучає, у славослів’ї Творцеві, людей з Ангелами; вона сполучає Церкву небесну із земною; вона тішить наше життя, вона дає нам розраду, якої, окрім неї, ми ніде знайти не можемо; вона посилює в тих, хто радіє, їх радість; дає скорботним розраду; сумним радість, пригніченим відпочинок, струдженим заспокоєння. Вона, нарешті, лікує скорботу душевну задоволенням і полегшує тяжкість гріхів. Стільки ще благ, окрім вказаних у повчанні церковному, дає нам Свята Церква! Що ж ще залишається сказати після цього? Залишається тільки дати вам пораду, щоб ви, цінуючи благодіяння Церкви, поспішали завжди до неї, як бджоли до вулика, і, входячи в неї із страхом і благоговінням і радістю, вигукували з Давидом: «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже» (Пс. 41:2). «Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього» (Пс. 83:2)… «Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників» (Пс. 83:11). Амінь.

Пролог