Вода. Волога, що несе життя, і стихія, що зносить все на своєму шляху. Вода благословення і потопу. Які види святої води існують у православній християнській традиції і для чого вони потрібні?

Вода в Біблії

Вода – один з прадавніх релігійних символів. У Священному Писанні вона займає ключове місце. Водою називається неоформлена матерія на самому початку творіння світу: після того, як Бог “на початку” створив небо і землю, “Дух Божий носився над водою” (Буття 1:2). З води ж, згідно з біблійною розповіддю про творіння світу, з’являються перші живі істоти: плазуни і риби. У житті людини, створеної “з пороху земного”, вода теж грає дуже важливу роль.

Людина – частина цього світу. Належачи душею до світу небесного, духовного, своїм тілом людина цілком належить світу матеріальному, – світу, в якому так важлива вода, яка присутня скрізь, де зустрічається життя в будь-якому її прояві. Тому перший аспект релігійної символіки води – це вода як початок, що несе життя.

Але вода може стати і грізною стихією, стати символом руйнування і смерті. Таємнича чорна глибина води здатна вбити і знищити, стерти з лиця землі міста і цивілізації, стати образом ірраціональної і некерованої стихії. Перший людський світ, як розповідає перша книга Біблії, загинув у водах потопу. Такий спосіб обрав Бог, щоб знищити світ, в якому зло стало абсолютно переважати над добром. Чи не знак це того, що коли людина живе в злі, сам світ, створений Богом для того, щоб бути в гармонії з людиною, повстає проти свого “повелителя”? Християни вірять, що гріхопадіння перших людей пошкодило не лише самій людині, але внесло дисбаланс до всього всесвіту: образ відносин людей один з одним і зі світом став іншим, не таким, яким задумав його Бог. І тепер вода, яка колись була початком життя, стає стихією, що несе смерть.

Але ставши руйнівною, вода як символ набуває ще один вимір: вона очищає. Води потопу за велінням Божим очистили світ від тотального засилля гріха. Чистота, відродження і оновлення – третій аспект символіки води в біблійній культурі. Вода змиває бруд, очищає тіло, одяг і житло. Ця символіка води, що заснована на її природних властивостях – пронизує всю Біблію.

Вода як початок життя, як символ суду і смерті, як засіб очищення – це три основні виміри води як релігійного символу пов’язані з трьома основними акцентами християнської віри: творіння, гріхопадіння, спокутування. Весь світ, вода як його частина, людина як його “вінець” – створені Богом спочатку добрими, “благими” за своєю суттю. Але та ж матерія, “добра” у своїй основі, послужила знаряддям падіння людини, що призвело її до рабства гріху і смерті. Але в Христі – Богу, Котрий утілився – і Його владою речовина може знову стати символом Божої присутності і Його слави, стати матерією таїнства, що з’єднує людину з Богом.

Кожного разу, коли звершується хрещення, відбувається так зване велике освячення води. Воно ж звершується в переддень і свято Хрещення Господнього. Молитви, які читаються під час цього чину, – це тріумф хвали і подяки, звернені до Бога від імені всього світу. Занадто вузько розглядати освячення води як “сакралізацію” певної кількості речовини. З молитов, що читаються, видно, що задум авторів, які написали ці слова багато століть тому, – у тому, щоб знову зробити воду здатною стати явленням і присутністю сили і любові Божої в цьому занепалому, але спокутному світі.

Подячні слова молитви великого водоосвячення роблять нас свідками творіння, повертають нас до самих витоків життя. А людина, яка здатна дякувати, стає вільною по відношенню як до Бога, так і до світу.

Будь-яке освячення, що звершується Церквою, ніколи не є видимим, “фізичним” дивом, свого роду перетворенням, яке можна “помацати” і довести. Чи можна провести якісь лабораторні аналізи чи дослідження, які “доведуть” якісь зміни речовини, чи ні – не має хвилювати віруючого. Можна навіть сказати, що очікування чи пошуки подібних “змін” часто розглядалися Церквою як богохульство і гріх. Адже не для того прийшов Христос, щоб “природну матерію” замінити якоюсь “надприродною”, або “освяченою”. Син Божий утілився для того, щоб відкрити нам шлях до з’єднання з Богом. І Він повертає матерії її первинну властивість – служити засобом такого єднання. Таким чином, хрещенська вода – вода великого освячення – являється святою, тобто стає місцем присутності Христа і Святого Духа.

Мале освячення води

Окрім чину великого водоосвячення, що звершується дуже рідко (вода, що залишилася при звершенні таїнства хрещення, далі не використовується), у церковній традиції склався і чин “малого водосвяття”, який у багатьох храмах служать досить часто, іноді навіть щотижня. Цей чин заснований на іншій ідеї освячення. Якщо велике освячення води, про яке йшлося вище, – це освячення передусім і переважно через саму молитву, то в малому водосвятті ключову роль грає занурюваний у воду предмет – хрест як образ Хреста Христового. Причому речовина, з якої цей хрест виготовлений, не має жодного значення: важливо, що цей хрест – святиня як символ перемоги Ісуса Христа над смертю.

Церковна традиція, таким чином, знає два способи освячення: через безпосередньо молитву і через зіткнення з чимось, що вже освячене.

Освячення через зіткнення застосовується і по відношенню до водохресної води. Священики часто радять долити трохи святої води в посудину з питною водою, щоб освятити її. Вода, освячена таким чином, вживається віруючими нарівні з першою, яка стала “джерелом” освячення.

Навіщо це треба?

Освячення води, як і взагалі будь-яка священнодія не є замкнутою в собі. Так, на літургії освячуються хліб і вино для того, щоб стати засобом істинного єднання з Богом. І вода освячується не для того, щоб роками зберігатися в коморі (хоча при багаторічному зберіганні вона, як правило, не псується: доводилося зустрічати абсолютно свіжу святу водохресну воду, що простояла на полиці 16 років!), але для того, щоб її вживали, щоб вона могла являти собою відпущення гріхів, позбавлення, спасіння, освячення душі і тіла, для того, щоб, як писав чудовий богослов ХХ ст. о. Олександр Шмеман, “бути тим, чим призначена бути вся матерія: шляхом до кінцевої мети – пізнанню Бога і з’єднання з Ним”.

Автор: протоієрей Андрій Дудченко

Богоявлення та свята вода