Є слова, які складають вісь світу: на них тримається всесвіт. І серед таких слів – «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм», сказане благословенною Дівою Марією.

Подію, яку описав святий євангеліст Лука (див. Лк. 1:28-38), Церква називає Благовіщенням – сповіщенням благої, радісної звістки. Ми приблизно уявляємо собі, що таке погана звістка: людина дізнається про те, що в неї смертельна і невиліковна хвороба і скоро вона помре. Чи вона дізнається це про когось, кого вона любить. Чи вона дізнається про зраду когось, кому вона довіряла і на кого сподівалася. Чи ще щось – наш світ повний поганих звісток. Ми знаємо, як це виглядає: навіть якщо фізично доки нічого не змінилося, сонце світить усе так само, світ виглядає, як він виглядав учора, але в той же час він повністю змінився, занурився в морок, завішений темною пеленою.

Ми можемо уявити собі, що таке блага, радісна звістка: коли фізично нічого не змінилося, труднощі залишилися труднощами і біль – болем, але весь світ став іншим, він залитий світлом і, що б не сталося, це не роздавить нас і не знищить – бо ми знаємо щось безмежно радісне і утішливе, щось, на тлі чого усі наші прикрощі набувають зовсім іншого вигляду і масштабу.

Світ Іудеї I століття відрізнявся від нашого тільки в бік більшої суворості: більшість людей жили недоїдаючи, конфлікти відрізнялися запеклістю, влада – крайньою лютістю. Там було більш ніж достатньо поганих звісток. Але в людей була надія: вони чекали хорошої, дуже доброї звістки. Настільки доброї, що вона змусить їх повністю забути всі їх нещастя. Вони чекали цю звістку довго, дуже довго – віками своєї кривавої і трагічної історії. Люди жили, страждали і помирали, бували розбиті і виводилися в полон, терпіли голод і безліч бід – але вони пам’ятали істину, проголошену пророками: наш світ належить Богові. Не фальшивим язичницьким богам, яким поклонялися в могутніх древніх імперіях, але єдиному істинному Богові, Який призвав Авраама і уклав з ним завіт. Пророки провіщали, що Бог пошле Спасителя, Месію, Христа (як ми кажемо, використовуючи грецьке слово), щоб позбавити і утішити людський рід.

Люди пам’ятали таємничі пророцтва про Сина Людського: «Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього. І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується» (Дан. 7:13-14).

Вони благоговійно перечитували обіцяння того, що народи навернуться до істинного Бога і навіть сама смерть буде знищена: «І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!» (Іс. 25:6-9).

Сам Бог прийде, щоб мешкати серед людей: «Ось, Я посилаю ангела Мого, і він приготує путь переді Мною, і несподівано прийде у храм Свій Господь, Якого ви шукаєте, і ангел завіту, Якого ви бажаєте; ось, Він іде, – говорить Господь Саваоф» (Мал. 3:1).

І всі ці довгі віки надії та очікування вели до однієї події – і до однієї людини. До Діви з Назарету Галилейського, Марії.

Але це можна сказати не лише про старозавітну історію – уся історія людства йшла до того моменту, коли з’явиться Діва, Яка від імені усього людського роду скаже: «Я – раба Господня». Не лише надії народу Божого, але і всіх народів здійснюються в цей момент. Ми бачимо, що Бог не залишив людський рід – і що людський рід не загинув, раз у ньому знайшлася Діва, здатна на ці слова.

Завдяки цим словам у наш світ прийшов Бог – Бог став людиною, одним з нас, в усьому подібним до нас, окрім гріха. Тепер ми знаємо, що в нас є спасіння, що усіх, хто живе в покаянні і вірі, чекає щастя настільки величезне, що ми не могли собі і уявити. Істинний Цар прийшов, щоб прийняти нас у Своє Царство.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці