Сини Божі

Сьома заповідь блаженства читається: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9).

Що це означає? «Те, що бажаючі блаженства повинні не лише поступати з усіма доброзичливо і не подавати причини до незгоди, але і незгоду, що сталася між іншими, всіляко припиняти і старатися, щоб ворогуючих між собою примиряти, наскільки мають можливість. Миротворцям обіцяється благодатне ім’я синів Божих, і, без сумніву, гідна цього імені міра блаженства» (Катехизм). Але і подвиг миротворця нелегкий. Насправді, як важко, наприклад, відновити перервану дружбу, з’єднати ворогів, загасити між ними взаємну злість і ненависть! Тут з боку миротворця потрібна щира любов до ближніх, нерідко самопожертва, мудрість зміїна і досвідченість. А чи є усе це у вас? Якщо ні, то слід вчитися як поступати в справах умиротворення у святих Божих.

Бо який жаль, що нині майже не бачимо таких людей! Адже що бачимо нині? Усюди бажання підставити один одному ногу, посварити одного з другим, порожнє непорозуміння між ближніми роздути в непримиренну ворожнечу і ненависть. З якою злорадістю постійно чуєш, передають одному, що сказав проти нього його недруг, – і пожежа усе зростає і зростає, і усюди від цього видно розбрати, сварки, сімейні поділення і тому подібне зло. Чи так слід поступати тим, хто іменує себе послідовниками Христа Спасителя? Чи тому Він нас учив? «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14:27). «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). А чи в нас скрізь мир і любов? На жаль, їх в інших і вдень з вогнем не знайдеш. Опам’ятаємося ж, браття, і невпинно пам’ятатимемо, що усі ми – діти одного Отця Небесного і, отже, брати; що життя наше тут є училище любові; що любов до ближніх є основа усього закону християнського, і що християнське товариство має бути царством його. Нехай царює ж любов між нами, і нехай знають усі, що ми не на словах, а на ділі, дійсно, учні нашого Спасителя. Амінь.