«Зроби іншу людину багатшою»

Як розкрити серце для всіх людей на світі

Розумієш, дуже важливо дивитися на життя з оптимізмом. Відчуй, що весь світ – твій. Бо Той, Хто створив його – також належить тобі, Він – Твій Бог. І раз Господь живе в нашому серці, раз і ми – у Його серці, раз Він нас любить – невже те, що належить Йому, не належить і нам? Усе, що має Господь – світ навколо, повітря, яким ти дихаєш, – усе це Він дарував тобі. Невже після цього ти не багатий? От світить сонце – і воно твоє, насолоджуйся! І дощ – теж твій, і уся земля – твоя, ходи по ній скільки хочеш, милуйся квітами, слухай спів птахів, адже все це існує для того, щоб зробити наше життя ще прекраснішим! Отже ти – казково багатий. І Господь наш ніяк не скупий і не жадібний, навпаки: Він неймовірно щедрий. І дарував нам усе, що тільки можна, не виставляючи при цьому жодних рахунків – як Батько, який хоче лише одного: щоб Його діти нічого не потребували. Будемо ж тішитися цим, кажучи: «Господь не залишить, Він неодмінно підкаже потрібне рішення, просвітить і підтримає. Годі боятися!»

Відкриваючи своє серце, ділячись і даючи, ми перемагаємо свій страх і невпевненість. Адже чим впевненіше ми хочемо бути в завтрашньому дні, зосередившись виключно на собі і своїй сім’ї, тим невпевненіше насправді почуває себе наша душа. І навпаки: людина, яка не боїться бути щедрою, хлібосольною – щаслива по-справжньому. Отже страх перемагається жертвою – жертвою для ближнього.

Реальність переконує нас у тому, що любов існує. Віддаючи любов, ти отримуєш її назад, разом з посмішками і вдячними словами від тих, кому допомагаєш, і твої страхи зникають. Любов, яку ми отримуємо, даючи, – ця любов проганяє страх, як каже Господь. Коли я люблю, я не боюся. Не боюся, бо люблю. Бери, брате! Зверніть увагу: я кажу слово «брат». Тобто, щоб поділитися з кимсь, треба ставитися до цієї людини як до брата. А якщо він тобі не брат, якщо всі люди навколо тебе не брати, ти не зможеш ділитися. Навпаки, вважатимеш себе особливим, унікальним, оберігаючи своє майно.

МИ. Що означає – ми? Ми – це я, моя дружина, мої близькі. Адже всі люди – одне ціле на нашій планеті. І все, що навколо, – наше. Отже коли ділишся з кимсь, то так зване ближнє, вузьке коло розмикається.

Ми відкриваємося назустріч іншим людям, виходячи з тісного сімейного простору і виявляючи любов тим, хто живе поруч з нами.

Наведу такий приклад. У будинку навпроти в нас живе одна сім’я. І от час від часу я чую дзвінок у двері, а відкривши, бачу на порозі маленького хлопчика, сусіда, який каже: «Бабуся напекла пиріжків і сказала мені віднести вам трохи! Ось, це вам!» Ці люди мене навіть не знають, ми з ними не знайомі; я для них не родич, вони нічим мені не зобов’язані. Але от, уявіть собі, – я для них не чужий! Дивно, правда?

Отже, ділячись з іншими, ми починаємо відчувати свою єдність, відчувати себе разом з усіма. Ти – такий, як усі, ніхто тобі не чужий, навпаки: усі ми – близькі один одному люди. Пам’ятайте, про що казав і апостол Павло, та інші святі, про що постійно кажемо і ми (втім, не надаючи жодного значення цим словам)? Усі ми – Тіло Христове. Тобто кожен з нас – не сам по собі, а частина Пресвятого Тіла Господа нашого Ісуса Христа. І жертвуючи чимось для інших, ми можемо відчути цю єдність і перестати нарешті ділити людей на близьких і далеких, полюбити не лише своїх родичів, а і сусідів, і співвітчизників, та й взагалі – усіх людей на світі. Полюбити і розкрити для них своє серце.

Слід сказати, що такі люди – які люблять, піклуються про всіх – дійсно існують. І це приголомшливо. У наш час є добродійні, церковні організації, мета яких – допомагати тим, хто має потребу. Люди, які займаються цим, розуміють, що рай, куди ми так прагнемо потрапити, – це, передусім, ті, хто поруч. Тому і сказано: бачив брата твого – бачив Господа. «Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили», – каже Господь (Мф. 25:40). Тобто Бог – у наших ближніх. Він відкривається через тих, хто зустрічається на нашому шляху. Він – поруч, Він говорить з нами.

Відчуй, зрозумій це, і нехай дарування буде тобі в радість – неважливо, ділишся ти книгами чи їжею, грошима чи особистим часом, просто посмішкою чи молитвою, яку возносиш за ближнього.

Зроби іншу людину багатшою завдяки своїй молитві! Дай те, чого вона потребує! Вияви чуйність, зрозумій її! Скільки вартує розуміння? Скільки грошей? «Гроші, гроші! – скажете ви зараз. – Видно, ця передача – тільки для багатих, які в нас можуть бути гроші, немає їх!» Та ні, наша передача – не лише для багатих. Серед заможних людей бувають і щедрі, і відкриті, готові поділитися з тими, хто має потребу. Отже наша передача – для усіх нас. Говорячи про жертву, я не маю на увазі тільки гроші. Яка різниця – бідний ти чи багатий. Важливо, яке в тебе серце.

Можна бути багатим і при цьому абсолютно не залежати від грошей. Людина добре заробляє, тому і гроші є, можна сказати – робота в неї така. От і все. Вона не винна в тому, що багата. Так склалося. Можливо, отримала добрий спадок, можливо – просто виявилася в потрібний час у потрібному місці – річ не в цьому. Головне багатство – у серці. І гроші не заважають такій людині займатися добродійністю, допомагати тим, хто має потребу. Я знаю таких багатих людей – в яких серце ще багатше.

Поділися з ближнім посмішкою, ласкавим словом. Дай йому любові. Питання в тому – як це зробити, як налаштувати себе на те, щоб «влитися» у течію Божественної любові, відкриваючи своє серце. Спробуй упіймати один промінь Божественного Сонця і попрямувати разом з ним у країну Божественної любові, щоб бути з Господом.

Коли любиш, то показуєш це на ділі. У цьому і полягає жертва любові. Вона – реальний її прояв, підтвердження, доказ тому, що любиш. Якщо любиш – то даєш.

Ти мені даєш, я тобі даю, і у відповідь на любов ми отримуємо щасливу посмішку, у відповідь на допомогу – вдячність і ласку. Навіть прості слова вдячності означають немало.

Якось мені пожертвували багато пачок сухого молока. Я зовсім не люблю його, але відмовлятися не став. Молоко лежало в мене в машині. І от коли я зупинився на світлофорі, до мене підбіг жебрак, просячи грошей. Я раптом подумав: а не чи віддати йому це сухе молоко? А якщо він образиться, розсердиться за таку подачку? Врешті-решт я все-таки зважився і запитав, чи не потрібне йому сухе молоко. Жебрак приголомшено поглянув на мене і тут же погодився. Тоді я передав йому через вікно двадцять коробок. Ви не уявляєте, як ця людина дякувала мені! Він не знав грецької і тому повторював тільки одну фразу, б’ючи себе в груди: «Дякую завжди, дякую завжди!» (очевидно, замість «дякую велике»). Ніколи не забуду цей випадок.

Навчися давати! Ми тільки і робимо, що говоримо про свої проблеми, завдання і почуття. Тільки і робимо, що говоримо про себе. Можливо, ви звертали увагу, що «я» у нас – перша буква алфавіту. Я, моє. Адже всі наші проблеми виникають через те, що ми зайняті виключно собою, обертаючись навколо власного «я». Відкрий серце іншим людям, вийди хоча б трохи за рамки самого себе, і побачиш: усе буде по-іншому! Піднімися над самим собою, нехай любов до ближнього стане твоєю головною справою – хоч би ненадовго. Хоч би ненадовго забудь про свої проблеми і звернися до проблем інших людей. Це тобі дуже допоможе. Самовіддача і самопожертвування – кращі ліки для душі.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)