Деякі притчі, розказані Ісусом, і оповідання про Його чудеса зустрічаються лише в одному з чотирьох Євангелій. Так, притчі про блудного сина, про милосердного самарянина є тільки в Луки, а притча про десять дів – п’ять мудрих і п’ять нерозумних – лише в Матфея. Одні сюжети знаходяться в трьох євангелістів, інші (наприклад, вхід в Єрусалим) – у всіх чотирьох. Але є в Євангелії місце, яке повторюється не два, не три, не чотири, а шість разів: двічі в Матфея, двічі в Марка, по одному разу в Луки і в Іоанна. Це розповідь про помноження хлібів, про те, як Господь узяв хліб, благословив, переломив і дав Своїм учням, а учні – людям. Раз це єдиний текст, що повторюється в Новому Завіті так часто, значить, він насправді особливо важливий.

У Євангелії від Матфея про помноження хлібів перший раз розповідається в 14-му розділі; потім у 15-му розділі євангеліст знову говорить про це диво. Якщо ми порівняємо ці два оповідання, то зрозуміємо, що йдеться не про два різні випадки, не про два чудеса помноження хлібів, а про одну подію (екзегети минулих часів казали: «Господь здійснив диво один раз, а потім повторив його»). Те ж і в Євангелії від Марка: зіставивши дві розповіді – у 6-му і 8-му розділах, – ми і тут переконаємося, що в двох місцях розказано про одне й те ж. В Євангелії від Луки про помноження хлібів говориться в 9-му розділі, в Євангелії від Іоанна – у 6-му.

Так що ж це за диво – помноження хлібів, і чому в Писанні про нього розказано шість разів?

…День хилиться до вечора. Спаситель з учнями і народом, що прийшов з Ним, знаходиться десь далеко від міст і селищ. Він каже, що не хоче відпустити людей голодними, щоб вони не ослабли в дорозі. Він не хоче відпустити їх голодними, шкодує їх – з цього починається кожне з шести оповідань. Ісус запитує в учнів, чи є в них щось їстівне, і потім каже до них: «Дайте ви їм їсти». В учнів нічого немає. Але все таки знаходяться хліб і рибки. Господь бере їх, благословляє, переломлює і дає учням, а учні – людям. Усі їли, усі наситилися, і залишилося. За словом Його, зібрали рештки, відпустивши всіх.

Перша розповідь про помноження хлібів як у Матфея, так і в Марка – детальніша, з множиною деталей, друга – схематичніша. Дещо різняться цифри: у першому випадку хліб скуштували п’ять тисяч людей, а залишків набрали дванадцять кошиків, у другому – чотири тисячі людей і залишків – сім кошів.

П’ять тисяч – і дванадцять; чотири тисячі – і сім. Більше людей – більше залишків, менше людей – і залишків менше, хоча, здавалося б, має бути навпаки. Усі ці числа мають, звичайно, символічний сенс. Дванадцять кошиків – як дванадцять колін Ізраїлевих, як дванадцять апостолів. Це біблійне число. І сім – теж біблійне число.

Але «без міри дає Бог Духа» (Ін. 3:34). Дії Його законам нашої двомірної логіки не підкоряються.

З Євангелія від Іоанна ми знаємо, що це були ячмінні хлібці. Але що вони для такої кількості людей у пустинному місці?! А в Євангелії всякий раз підкреслюється саме це: усе відбувається в пустинному місці. Пустеля? Якщо ми вчитаємося в Біблію, то побачимо, що це завжди місце зустрічі з Богом. Навіщо Мойсей виводить людей у пустелю? Щоб там для них з’явився Бог. Мідбар – єврейською «пустеля» – виявляє людині Того, Кого не можна побачити. Ми молимося під час шестипсалмія: «Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній» (Пс. 62:2).

У пустелі відбувається «неможлива» зустріч людини з Тим, Кого не можна побачити. Там, де нікого немає, є присутнім Він, невидимий Господь. У пустелі, де можна багато років бродити пісками і нікого не зустріти, ми зустрічаємо Його. У пустелі, де немає ні води, ні трави, ні їжі, де «прагне олень до потоку води» (Пс. 41:2), загострюються всі почуття. Прагне води олень, і подібно до свічки спалахує тут прагненням Бога людське серце. Не випадково в древніх Церквах (Вірменській, Коптській, Ефіопській) є дивний звичай ставити свічки в пісок – він символізує цю «неможливу» зустріч у пустелі.

У пустелі Мойсей розбиває народ Божий на тисячі, сотні і п’ятдесятки. Ісус теж велів апостолам розсадити людей по п’ятдесят, тобто за тією ж схемою, що і Мойсей. У Євангелії від Марка дуже образно сказано про те, як Ісус і учні розсадили своїх братів і сестер рядами по п’ятдесят: «як овочі лежать на грядці». Узяте з просторіччя, але дуже яскраве порівняння. У ньому мені чується голос апостола Петра, грубого галилейського рибалки, який не вміє виражатися вишукано, та зате говорить так яскраво, що його слова не потьмяніли і за дві тисячі років.

…День хилиться до вечора, втомлені люди розсаджуються рядами по п’ятдесят чоловік. І от у присутності усього народу Ісус бере хліб, благословляє, переломлює і дає учням.

Ще чотири рази (окрім цих шести) у Писанні розповідається про те, як Ісус узяв хліб, благословив, переломив і дав учням із словами: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє». Це три розповіді про Тайну Вечерю в Євангеліях від Матфея, Марка і Луки і ще один раз – у 24-му розділі Євангелія від Луки, коли під час еммауської зустрічі Ісус теж бере хліб, благословляє і переломлює. У тому, Хто переломив хліб, учні дізнаються Його, і Він стає невидимим для них. Перед ними на столі залишається тільки хліб, який Він узяв, благословив, переломив і дав їм, – євхаристійний хліб.

Ці чотири жести Спасителя під час здійснення дива помноження хлібів якнайточнішим чином повторюються під час Тайної Вечері, під час Євхаристії.

Зміст