«А коли зламаєш ногу, теж прийдеш до священика?»

Треба, щоб стосунки були здоровими. А як тепер часто буває? Живуть чоловік і дружина. Вони – спочатку різні люди. А вдома в них – телевізор, комп’ютер і телефон, куди завжди можна заглянути. І от замість того, щоб зайвий раз поглянути один на одного, люди дивляться в екран – відпочиваючи після роботи, за спільною вечерею і так далі. А що каже Господь? Дивися на себе, і будеш щасливий.

Стариця Гавриїла, коли до неї приходили відвідувачі і вона бачила, що людина чимось пригнічена або стурбована, завжди пригощала її чаєм. Тобто, щоб допомогти змученій душі, вона не лише говорила правильні слова, але і пропонувала посидіти разом за столом, попити чайку, просто поговорити.

Розмова за чашкою чаю або кави в теплій, домашній обстановці – це дуже допомагає! Чому? Бо тут «заварюється» сама любов. Так-так, чашка сподіваюся, приготованого з любов’ю, зігріває душу, і людина, відчуваючи цю любов, потихеньку заспокоюється.

За старих часів було таке поняття, як жіночі посиденьки. До речі, те ж саме було і в чоловіків, тільки в кав’ярнях. Так от, ці посиденьки мали цілющу силу! Бо плітки, що звучали там, були зовсім не схожі на сьогоднішні. Тоді їх мета була не завдати комусь шкоди, а зблизити людей – адже, розмовляючи, вони розкривалися один перед одним. Сьогодні ж усе інакше. Плітки стали отруйними, у них гіркий присмак самовдоволення, і подібні розмови роблять нас хворими.

Ті з вас, хто причащається, благає Господа в той момент, коли Він входить у вас, дарувати вам здоров’я – як душевне, так і тілесне. Як робив св. прав. Іоанн Кронштадтський, що зцілив безліч людей за допомогою Святих Христових Тайн. Таке диво можливе – і з нами, священиками, і з вами – тими, кого ми причащаємо. Можливе. Але необхідно мати тут міцну віру, прагнути до цього – зцілення душі і тіла.

Зараз я розповім вам історію, як одна жінка з Кіпру, послухавши нашу передачу, видужала. Але спочатку – трохи про лікарів і священиків. Ми, греки, не любимо ходити до лікарів. Багато хто чекає до останнього, а потім біжать до священика і просять про зцілення. Одного разу я так і запитав свою парафіянку:

– Чому ти не сходиш до лікаря, раз тебе щось турбує?

– Але ж ви можете мене зцілити, отче!

– Ну, вже вибач. А якщо ти ногу зламаєш – теж прибіжиш до мене, щоб я наклав тобі гіпс?

– Але це інше…

Ні, бувають випадки, коли потрібно йти саме до лікаря. Зрозуміло, священик неодмінно молитиметься, але проблеми із здоров’ям, у тому числі і нервовою системою, необхідно вирішувати під спостереженням лікаря. Пам’ятаю, якось мене попросили прочитати заклинальні молитви над дівчиною, в якої був чисто медичний діагноз. Я відмовився.

Навіщо читати заклинальні молитви над людиною, якій потрібна лікарська допомога? Так і зашкодити недовго. Адже є прекрасні лікарі від Бога! Господь Сам посилає їх нам назустріч.

Так, зараз криза і шкода грошей, тому ми чекаємо до останнього, і багато захворювань розвиваються саме з цієї причини. Адже якщо вчасно звернутися до лікаря, захворювання можна не лише вилікувати, але і запобігти!

Так от, повернемося до історії з жінкою, яка живе на Кіпрі. Вона прийшла до мене в сльозах і сказала:

– Отче, ваша передача мене вилікувала!

– Тобто як це? – здивувався я. – Нічого не розумію. Напевно, це проста випадковість! Розповідайте, як була справа.

– Я сиділа в машині біля супермаркету і слухала вашу передачу. Було пізно, магазин вже от-от мав закритися, але я чомусь ніяк не могла вийти з машини – усе слухала і слухала. А слід сказати, мені давно вже треба було обстежуватися, але я дуже боюся лікарів і тому постійно відкладала візит до лікаря, заспокоюючи себе думкою, що все гаразд. І тут раптом, сидячи в машині, я чую, як ви, отче, кажете: «А вам, хто мене зараз слухає, необхідно пройти усі необхідні обстеження! Раз потрібно – значить, потрібно. Не відкладайте, йдіть і робіть!» І я зрозуміла, що ви говорите це про мене! Отже на другий день я відправилася прямо до лікаря. А він, оглянувши мене, знаєте, що сказав? «Якби ви прийшли до мене з цією пухлиною на декілька днів пізніше, нам було б вже набагато важче з нею впоратися, так нестримно вона росте!»

– Ваша історія – урок усім нам, – сказав я у відповідь. – Ми повинні цінувати і берегти своє здоров’я.

Як казали в давнину – «Здоров’я понад усе». Повторю ці слова і я, лише з однією поправкою: «Духовне здоров’я понад усе». Це і зрозуміло, проте для духовного здоров’я потрібна і тілесна міць.

Здоров’я – велике благо. Воно допомагає боротися з внутрішніми проблемами – відчаєм, смутком, пригніченістю. І одна справа, коли хвороба попускається Богом, а друга – коли ти сам доводиш свій організм до цього.

Буває певна спадковість, а буває, що людина просто не звертає уваги на свій спосіб життя, на те, що вона їсть, як спить – іншими словами, як живе. Але про своє здоров’я треба піклуватися. Життя прекрасне! Чому б не прожити його як можна довше – скажімо, не сімдесят років, а дев’яносто або навіть усі сто?

Пропоную вам пройти зараз невеликий тест.

Тобі добре, коли ти знаходишся один у своїй кімнаті? Спокійно? Значить, ти здоровий, бо з нервами все гаразд.

А як ти розмовляєш зі своїм чоловіком, з дітьми? Тихо, спокійно? Ну, бувають, звичайно, виключення, але в цілому? Відповідь «так» – значить, із здоров’ям у тебе все гаразд.

Тобі вже вісімдесят, а виглядаєш максимум на шістдесят п’ять? Це теж ознака здоров’я.

Тепер про їжу. Коли ти їси, ти думаєш тільки про їжу або про якісь проблеми, які, у свою чергу, «з’їдають» тебе зсередини? Якщо друге – увага, це вже хвороба!

Йдеш вулицею, радіючи тому, що бачиш навколо, або продовжуєш сконцентровуватися на проблемах, подумки перебуваючи десь ще – у тривозі і занепокоєнні? Нехай піші прогулянки будуть для вас відпочинком від проблем і зайвим приводом порадіти життю!

Коли ви спите, яке у вас дихання? Ви дихаєте рівно, спокійно, як немовля, або ж дихання ускладнене і нерівне – від напруги і стресу, які не відпускають навіть уві сні? Якщо друге – ви хворі.

І нарешті, молитва. Коли молиться здорова людина, її думки знаходяться там, де душа, де серце. І Бог відчувається зовсім поряд.

Отже побажаю усім вам як тілесного, так і душевного здоров’я. Тим з нас, хто хворий (а хто не хворий? у всіх щось та знайдеться), – Господь нехай дарує терпіння, щоб ми змогли отримати духовну користь зі своєї хвороби. Адже все робиться нам на благо. Якщо хворіємо – подаватимемо приклад іншим, несучи гідно свій хрест. Звичайно, неможливо уподібнитися тут старцеві Порфирієві, та і не треба цього робити, бо він був святою людиною – захворівши на рак, втікав у ліс і там волав до Бога: «Дякую Тобі, Господи, за те, що послав мені рак!» Я сам не можу цього зрозуміти, але він так робив. Неможливо уявити себе в такій ситуації: тобі кажуть, що в тебе рак, а ти у відповідь: «Слава Богу!» Але в будь-якому випадку, хвороба призведе до чогось хорошого. Людина упокорюється, починає по-справжньому любити і цінувати тих, хто поруч, примиряється з оточенням. Я зустрічав людей, які, захворівши, примирилися один з одним, бо зрозуміли: життя коротке, і не треба витрачати його на сварки через дурниці, нісенітниці і те, що через декілька років просто зникне.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)