На що сподіваються вірні?

«Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26), – зазвичай саме ці слова з Першого послання апостола Павла до Коринф’ян використовують, щоб описати переважну більшість людей, які складають із себе Церкву, Тіло Христове. За сучасними мірками їх можна описати одним словом – «невдахи». Так воно і є. Втім, лише за світськими мірками, Біблія стосовно цього дещо іншої думки (див. 1Кор. 1:27-29). Проте мова зараз про інше.

Загалом світ судить за зовнішнім, забуваючи про внутрішнє, тому не дивно, що в його середовищі часто виникають питання, на кшталт: Навіщо людям Церква? Адже зазвичай люди в ній залишаються в тому самому «жалюгідному» стані? У чому ж сенс? – Сенс у надії. Проте, щоб зрозуміти на що саме сподіваються вірні, варто поглянути на них з дещо іншого ракурсу, ніж зазвичай дивиться на них світ.

Світ вважає не всіх вірних невдахами, адже серед них зустрічаються освічені, заможні, впливові, одним словом, «цілком успішні» за світськими мірками люди. Трапляються і справжні знаменитості – таких «невдахами» точно не назвеш. Тому, якщо вірні і не «невдахи», то точно вже «диваки» чи навіть «божевільні». Загалом, так вважає світ, який сам дає безліч приводів задумуватися про його осудність… Втім, це його власні справи, наша розмова стосується, якщо ви не забулися, про те, на що саме сподіваються вірні.

Найдивовижніше те, що вірні про себе не кращої думки, ніж думає про них світ: і в соціальному плані, і в моральному, і навіть розумовому… Щоб пересвідчитися в цьому, варто пригадати Павлові слова, якими він описує старання, власні та його співробітників, на ниві Христовій: «Ми безумні Христа ради… Навіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось… ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині» (1Кор. 4:10-13). А от, що каже Павло виключно стосовно свого «морального стану»: «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший» (1Тим. 1:15).

Отже обидві характеристики, світу і власне вірних, збігаються, у чому ж суть? – Вірні знають, що вони грішні люди, які не здатні дати раду власним пристрастям, негараздам, проблемам. Проте вони знають, Хто саме здатен їм допомогти. Це Ісус Христос. Лише Він і ніхто інший.

Взагалі, вірні найбільше відчувають свою гріховність, безглуздість, нікчемність порівнюючи себе саме з Ним. Проте вони не зневіряються: адже знають, що Христос обов’язково допоможе. Головне довіритися Йому: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30). У цих Христових словах і полягає надія вірних: Він не покине, Він не підведе, «бо не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37).

Господь обов’язково допоможе нам, зробить нас кращими (звісно, не без з наших зусиль і доброї волі, проте вся ініціатива залишається саме за Ним), і найголовніше: Він чекатимете на кожного з нас у вічності, де «завжди з Господом будемо» (1Сол. 4:17). Що може бути краще за це! Навіть, якщо світ з цього глузує і вважає марнотою, чи навіть безглуздям…

Редакція сайту


Ваш коментар: