Істинна любов передбачає взаємність. Якщо це любов, де Господь – посередник, де зароджується духовне тяжіння один до одного, бажання самовіддано служити іншому, там, як правило, є взаємність. Ця іскорка дає миттєву відповідь. Сигнал іншій людині: «я вибираю тебе», і у відповідь – «я теж вибираю тебе». Коли це трапляється, серце людське миттєво знає, що в даному випадку буде взаємність.

Але трапляється, що людина вигадує собі любов, ідеалізує іншу людину. Особливо дівчата на це страждають, вони починають захоплюватись образом, який самі малюють у своїй свідомості, вони приписують намальованій людині неіснуючі риси. І дуже часто вони приходять до стану зачарованості, але відповіді не отримують, бо мають справу не з реальною людиною, а з ідеальним образом.

Щоб вийти з цих придуманих, фальшивих відносин, необхідно подивитися на речі тверезо, духовно. Людина, яка звикла міркувати, думати, аналізувати, розбереться, що в такому випадку не треба ганятися за цією людиною, мучити її ревнощами, підозрою, докорами, бо вона тобі нічого не обіцяла. Кожна людина є особистістю, а кожна особистість володіє даром свободи. «Насильно милим не будеш» – за цими словами ховається великий сенс. Нам необхідно знайти сили розпізнати в собі фальш і обов’язково перехворіти, звільнити іншу людину, і себе самого з полону, в який ми потрапили через свою мрійливість.

Якщо відносини доходять до того, що людина ганяється за своїм обранцем, оточує його демонстраціями своїх страждань, ультиматумами, погрозами, що «якщо ти мене не любиш, то я піду й кинуся з моста», це вже явно від лукавого. Це вже хвороба. Хвороблива недовірливість, вразливість доводять людину до психічного розладу. За такими проявами може ховатися багато захворювань, різні істеричні реакції, депресії. А винна сама людина, бо живе мріями, придумує собі те, що насправді не існує. Культивує свою мрійливість переглядом мелодрам, поклонінням хибним ідолам. Це все ускладнює ситуацію і не дає можливості для її легкого вирішення.

Є дівчата, які закохуються в естрадних співаків, телеведучих і починають страждати, писати листи, переслідують їх, стають «фанатками». Вони мучать цих людей телефонними дзвінками, шукають фотографії та готові на частини розірвати їхній одяг. Що це таке? Це психічна реакція, істерія, що доводить людину до божевілля. На жаль, зараз модно не любити, а «фанатіти». Це домішка чогось штучного, недоброго, фальшивого. Це прояв гордині. Людина хоче влаштувати життя за своїм лекалом, вона його придумує і вимагає від іншого, щоб той відповідав цим уявленням. Але на цьому сімейне життя не зведеш.

Сімейне життя тим хороше, що воно як полігон, де відбуваються випробування нашої любові на доброякісність. Тільки справжня любов здатна долати труднощі, підставляти плече у важку хвилину, не зраджувати, а дорожити тим, що є, не вигадувати, а дивитися тверезими очима на ситуацію. А всі придумані, фальшиві погляди, ідеалізація, мріяння закінчуються тим, що настає розчарування, гнів, образа, агресія і все, що завгодно.

Якщо у відносинах є якась дисгармонія, коли “я до нього, а він від мене”, то слід задуматися про істинність своїх почуттів. Коли є іскра Божа, то тяжіння обов’язково обопільне. Два людських серця починають перемовлятися мовчки, говорять навіть погляди, жести. Люди просто побули один з одним поруч, навіть не освідчувалися в любові, але вони все одно відчувають близькість, тяжіння. Розмова могла стосуватися зовсім сторонніх речей, але ми знаємо, що ми необхідні, потрібні один одному, між нами існує глибокий потаємний зв’язок, що Господь нам дає невидимий сигнал, і кожен йде з відчуттям якогось трепету. Це завжди відчувається як подія.

У митрополита Антонія Сурозького є чудове поняття «зустріч», у нього навіть є така бесіда «Про Зустріч». Він каже, що треба, перш ніж закохатися, зустрітися. Митрополит пише, що «зустріч» – це є переживання духовного зближення, тяжіння один до одного. Якщо зустріч відбулася на глибині людського серця, то така любов не закінчується, вона на все життя. І щасливі люди, які цю іскорку зауважили і скріпили свої відносини шлюбним союзом, вінчанням, бо це любов на все життя.

Автор: психолог Мошкова Ірина

Формула Любові