У Божій присутності

«Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв…» (Ін. 18:37,38). Отже, судячи із щойно наведеного євангельського уривка, Пилат не дізнався, що таке істина. Не дізнався, бо, певно, цієї істини насправді не шукав, вважаючи, що в кожного є своя правда і кожен вважає саме цю правду – істиною, тобто єдино вірним світоглядом, єдино вірним сприйняттям світу і власного місця в ньому, єдино вірною системою цінностей.

Пилат не дізнався, а чи знаємо істину ми? Чи знаємо в чому ж полягає Христова істина? Якщо ні, або не певні, то варто звернутися до Писання, щоб дізнатися або ж пересвідчитися в ній. Христову ж істину можна сформулювати наступним богословським формулюванням: «Бог є любов» (1Ін. 4:8).

А от чи перебуваємо особисто ми в цій істині, можна дізнатись з того самого богословського формулювання, лише дещо розширеного до розміру одного біблійного вірша: «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ін. 4:8). Втім, це формулювання потребує уточнення, бо останнім часом слово «любов» набуло дещо широкого і через те розпливчастого сприйняття, яке часто не відповідає тому сенсу, який вкладає в нього Слово Боже, Біблія. А допоможе нам у цьому уточненні опис Остаточного суду Божого, який міститься в 25-му розділі Євангелія від Матфея.

«Голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене… Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (в. 35,36,40). Отже, з цих слів можна дійти таких висновків. По-перше, у Божих очах любов є передусім не почуттям, а реальними справами милосердя, що спрямовані на благо нужденних ближніх. По-друге, ці справи носять суто побутовий характер і під силу буквально кожному. І по-третє, ці справи милосердя ближнім Господь сприймає на власну адресу, тобто те, що ми робимо ближнім, ми одночасно робимо і Йому. Але навіщо це все Богові?

Уся річ у тім, що це передусім потрібно нам: «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). Як це не пафосно для когось звучить, але всі ми народжені для вічності, а точніше – для вічного перебування в присутності Бога, Який, як відомо, «є любов». І ми повинні навчитися жити в любові, в її справжньому прояві, – а не в її жалюгідній підробці, яку підсовує усім нам світ, – щоб комфортно почуватися в Божій присутності. Щоб це викликало в нас безмежне щастя і невимовний захват, а не відразу і зневагу, які часто є супутниками людей, які більше полюбили цей світ, ніж Божі обітниці.

Редакція сайту

Усе по темі: Неділя про Страшний суд


Ваш коментар: