Земля ніколи не стане Раєм, Бог відмовився від цього вдосконалення

Вознесіння (фрагмент), Джон Сінглтон Коплі

Апостоли після Воскресіння Христового 40 днів чекали початку обіцяного всесвітнього царства Ізраїлю. Але замість світового панування сили і слави Христос запропонував їм прийняти Святого Духа і вказав на небо як місце життя Бога і Його Месії.

Христос їх готував до Царства Небесного.

«До того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже. І, зібравши їх, Він звелів їм: “Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене» (Діян. 1:2-4).

А вони думали про царство Ізраїлю:

«Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?”» (Діян. 1:6).

Дивно думати, що Земля колись може стати Раєм. Лев, вовк і щука мають гострі зуби, якими вони ніколи не зможуть жувати траву. Земля поперемінно проходить час спеки і холоднечі, які приносять страждання. І, найголовніше, людина, як її ні годуй, все одно ласа до гріха, незважаючи на ситість і достаток. Як це можна не помітити?

Нам, хто жив при комуністах, це абсолютно ясно. Комунізму бути не може унаслідок глибокої, вродженої людської порочності.

Людина спочатку вимагає необхідне, що рятує її від голоду і холоду. Потім – усе, що приносить спокій і задоволення. А потім, переситившись спокоєм, і якщо її не стримує уявлення про Бога, вимагає збочень і губить себе.

Дуже дивно, що обраний народ так плоско думав про Царство Боже. Невже сите життя володарів Землі може дорівнювати життю з Богом?

У Вознесінні Христос показав, що Його царство не від світу цього. Показав мовою образів, зрозумілих жителю тих років, – піднявся на небо. Хоча на небі, як і на землі, Царства Божого бути не може. Царство Боже на небі – це тільки подвоєння нісенітниці земного райського царства.

Але Вознесіння пережив не один Христос.

Вознісся Ілля. Але не сам собою, а на колісниці, з кіньми. Тут Бог показав, що наше особисте вознесіння можливе тільки з допомогою Божою, за посередництва небесних сил, що прийняли образ коней – як символ сили, що явлена в особі і допомагає нам. Вони крилаті, мають огняне тіло, потужні, доброзичливі людині, можуть пересуватися просторами і слухняні Богові.

Ймовірно, особисте воскресіння і наступне вознесіння пережила Мати Божа Марія і апостол Іоанн. Можливо, хтось ще, про кого Бог умовчав.

Але апостоли чекали вождя народу. Цей Вождь навіщось дозволив Себе убити. Навіщось воскрес. Навіщось грав з ними в хованки, раз у раз несподівано з’являючись і раз у раз несподівано зникаючи.

Вони могли допустити та інтуїтивно здогадуватися, що смерть відновила Христове єство так, і що Йому були надані якісь суперможливості і дароване безсмертя як первістку в цьому новому вічному царстві.

Тепер Він прийде і, будучи надлюдиною, скрушить усіх ворогів… Як раптом Ісус відлітає на небо.

Можна уявити собі потрясіння апостолів.

Цей підйом у стратосферу ніяк не укладався у вчення про Месію. Такого початку царства Ізраїлю не було описано в пророцтвах.

Вони постали перед проблемою заперечення усього досвіду обраного народу, накопиченого ним за тисячоліття.

Вони виявилися перед книгою, в якій усі аркуші чисті і яку потрібно писати від початку і наново. Почати спочатку слід було тому, що за тисячу років обраний народ так і не утямив собі головного – що таке Царство Боже. Його досвід виявився корисний у тактиці і даремний у стратегії.

Це начебто нам раптом оголосили, що математика, фізика і хімія – порожні науки. І їх треба відкинути і створити фізику ангельську, кардинально не схожу на фізику людську. Замість звичного простору проникнути в простір, в якому живе Бог.

Це культурний шок.

«І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі і сказали: Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо?»

Ангели дають їм підказку: «Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1:10,11).

Прийде так само – це як? Спуститься з неба? Знову підніметься разом з нами?

Якщо знову спуститься так само в той же світ, то навіщо возносився?

А якщо ми разом з Ним піднімемося вгору, то куди?

«Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі… Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його» (Діян. 1:12,14).

Вони нічого не зрозуміли. Вони молилися безперервно. А що їм залишалося робити? У молитві вони стукалися до Бога, наближалися до Нього, шукали Його і чекали пояснень, згадуючи слова Христові:

«Він же сказав їм: “Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі”» (Діян. 1:7,8).

ВИ ПРИЙМЕТЕ СИЛУ.

Навіщо нам ця сила?

Що означає бути свідками, коли ми чекали громадянства Царства?

Чому до краю землі?

У них зріло одкровення.

«І буде в останні дні, говорить Господь, – виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати. І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний. І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (Діян. 2:17-21).

Особливо важливі останні слова: «І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».

Апостол Петро першим здогадається, що спасінння лежить не по горизонталі, а по вертикалі. І немає жодної необхідності в царстві Ізраїлю.

Вовк залишиться вовком. Ворон – вороном. Овен – овном. А людина буде людиною. І усе, що живе – хитре і лукаве.

Апостол Петро перший зрозумів, що механізм спасіння – це таємниче особисте вознесіння, подібне до вознесіння Іллі на небо. Ми після досягнення досконалості не уповільнюємо час на землі, не зупиняємо старіння і не набуваємо вічну молодість, а переходимо в інший світ, де час тече за іншим законом і де інша фізика та інше існування слова.

Виявилось, що Царство Боже давно поряд з нами. Воно лежить паралельно нашому світу, і потрапити в нього може кожна людина, з будь-якої точки землі і з будь-якого часу.

Робити з сущої Землі Рай неефективно і навряд чи можливо, Бог створив ситуацію простішу і витонченішу. Замість вдосконалення старої машини Він просто запропонував «космоліт» – колісницю Іллі для переходу в досконаліший світ, в якому для нас буде значно більше можливостей виявити усе краще, що є в нас.

У старому світі ми ніколи не досягнемо такої святості, як у світі новому. Там Сам Бог подесятерить наші можливості:

«Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам… Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься» (Мф. 6:33, 13:12).

У цьому світлі стає зрозуміло, що звичайні атрибути царства земного: влада, сила, гроші, зброя, держава, армія, достаток – ніщо.

У цьому світлі стає зрозуміло, що звичайні атрибути Царства Небесного: святість, праведність, мир, щедрість і любов – мають вічну цінність.

У цьому світлі стає зрозуміло, що якщо любов лежить в основі світу, то до Царства Небесного потрібно притягнути усіх жителів Землі і усім показати шлях вгору, утримуючи від шляху по горизонталі.

Адже в багатьох релігіях небо дублює землю: гурії, зали військової слави, поля очерету і поля Єлисейські.

Немає там дівчат і немає там берсерків.

Ще трохи, і апостол Петро скаже заповітне: «Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли”. Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: “Що нам робити, мужі-браття?” Петро ж сказав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш» (Діян. 2:36-39).

Він мав на увазі те, що нашому сходженню в нове Царство заважає наша тяжкість, а не політичні чи державні колізії. З гріхами ми тонемо, як з каменем на шиї. А праведність нас робить леткими. Коли легкі, ми не провалимося в колісниці Іллі. І ангелам під силу нас буде підняти і провести крізь межі світів.

«І іншими багатьма словами він (Петро) свідчив і умовляв, кажучи: “Спасайтеся від роду цього лукавого”» (Діян. 2:40).

Бо у вознесінні – життя, а в тяжкості гріха – смерть, а Царство Боже всередині нас, у дещо іншому вимірі, на що вказують і слова Христові, і Його вознесіння.

Автор: священик Костянтин Камишанов

Усе по темі: Вознесіння Господнє