Земля ніколи не стане Раєм, Бог відмовився від цього вдосконалення
Апостоли після Воскресіння Христового 40 днів чекали початку обіцяного всесвітнього царства Ізраїлю. Але замість світового панування сили і слави Христос запропонував їм прийняти Святого Духа і вказав на небо як місце життя Бога і Його Месії.
Христос їх готував до Царства Небесного.
«До того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже. І, зібравши їх, Він звелів їм: “Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене» (Діян. 1:2-4).
А вони думали про царство Ізраїлю:
«Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?”» (Діян. 1:6).
Дивно думати, що Земля колись може стати Раєм. Лев, вовк і щука мають гострі зуби, якими вони ніколи не зможуть жувати траву. Земля поперемінно проходить час спеки і холоднечі, які приносять страждання. І, найголовніше, людина, як її ні годуй, все одно ласа до гріха, незважаючи на ситість і достаток. Як це можна не помітити?
Нам, хто жив при комуністах, це абсолютно ясно. Комунізму бути не може унаслідок глибокої, вродженої людської порочності.
Людина спочатку вимагає необхідне, що рятує її від голоду і холоду. Потім – усе, що приносить спокій і задоволення. А потім, переситившись спокоєм, і якщо її не стримує уявлення про Бога, вимагає збочень і губить себе.
Дуже дивно, що обраний народ так плоско думав про Царство Боже. Невже сите життя володарів Землі може дорівнювати життю з Богом?
У Вознесінні Христос показав, що Його царство не від світу цього. Показав мовою образів, зрозумілих жителю тих років, – піднявся на небо. Хоча на небі, як і на землі, Царства Божого бути не може. Царство Боже на небі – це тільки подвоєння нісенітниці земного райського царства.
Але Вознесіння пережив не один Христос.
Вознісся Ілля. Але не сам собою, а на колісниці, з кіньми. Тут Бог показав, що наше особисте вознесіння можливе тільки з допомогою Божою, за посередництва небесних сил, що прийняли образ коней – як символ сили, що явлена в особі і допомагає нам. Вони крилаті, мають огняне тіло, потужні, доброзичливі людині, можуть пересуватися просторами і слухняні Богові.
Ймовірно, особисте воскресіння і наступне вознесіння пережила Мати Божа Марія і апостол Іоанн. Можливо, хтось ще, про кого Бог умовчав.
Але апостоли чекали вождя народу. Цей Вождь навіщось дозволив Себе убити. Навіщось воскрес. Навіщось грав з ними в хованки, раз у раз несподівано з’являючись і раз у раз несподівано зникаючи.
Вони могли допустити та інтуїтивно здогадуватися, що смерть відновила Христове єство так, і що Йому були надані якісь суперможливості і дароване безсмертя як первістку в цьому новому вічному царстві.
Тепер Він прийде і, будучи надлюдиною, скрушить усіх ворогів… Як раптом Ісус відлітає на небо.
Можна уявити собі потрясіння апостолів.
Цей підйом у стратосферу ніяк не укладався у вчення про Месію. Такого початку царства Ізраїлю не було описано в пророцтвах.
Вони постали перед проблемою заперечення усього досвіду обраного народу, накопиченого ним за тисячоліття.
Вони виявилися перед книгою, в якій усі аркуші чисті і яку потрібно писати від початку і наново. Почати спочатку слід було тому, що за тисячу років обраний народ так і не утямив собі головного – що таке Царство Боже. Його досвід виявився корисний у тактиці і даремний у стратегії.
Це начебто нам раптом оголосили, що математика, фізика і хімія – порожні науки. І їх треба відкинути і створити фізику ангельську, кардинально не схожу на фізику людську. Замість звичного простору проникнути в простір, в якому живе Бог.
Це культурний шок.
«І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі і сказали: Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо?»
Ангели дають їм підказку: «Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1:10,11).
Прийде так само – це як? Спуститься з неба? Знову підніметься разом з нами?
Якщо знову спуститься так само в той же світ, то навіщо возносився?
А якщо ми разом з Ним піднімемося вгору, то куди?
«Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі… Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його» (Діян. 1:12,14).
Вони нічого не зрозуміли. Вони молилися безперервно. А що їм залишалося робити? У молитві вони стукалися до Бога, наближалися до Нього, шукали Його і чекали пояснень, згадуючи слова Христові:
«Він же сказав їм: “Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі”» (Діян. 1:7,8).
ВИ ПРИЙМЕТЕ СИЛУ.
Навіщо нам ця сила?
Що означає бути свідками, коли ми чекали громадянства Царства?
Чому до краю землі?
У них зріло одкровення.
«І буде в останні дні, говорить Господь, – виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати. І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний. І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (Діян. 2:17-21).
Особливо важливі останні слова: «І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».
Апостол Петро першим здогадається, що спасінння лежить не по горизонталі, а по вертикалі. І немає жодної необхідності в царстві Ізраїлю.
Вовк залишиться вовком. Ворон – вороном. Овен – овном. А людина буде людиною. І усе, що живе – хитре і лукаве.
Апостол Петро перший зрозумів, що механізм спасіння – це таємниче особисте вознесіння, подібне до вознесіння Іллі на небо. Ми після досягнення досконалості не уповільнюємо час на землі, не зупиняємо старіння і не набуваємо вічну молодість, а переходимо в інший світ, де час тече за іншим законом і де інша фізика та інше існування слова.
Виявилось, що Царство Боже давно поряд з нами. Воно лежить паралельно нашому світу, і потрапити в нього може кожна людина, з будь-якої точки землі і з будь-якого часу.
Робити з сущої Землі Рай неефективно і навряд чи можливо, Бог створив ситуацію простішу і витонченішу. Замість вдосконалення старої машини Він просто запропонував «космоліт» – колісницю Іллі для переходу в досконаліший світ, в якому для нас буде значно більше можливостей виявити усе краще, що є в нас.
У старому світі ми ніколи не досягнемо такої святості, як у світі новому. Там Сам Бог подесятерить наші можливості:
«Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам… Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься» (Мф. 6:33, 13:12).
У цьому світлі стає зрозуміло, що звичайні атрибути царства земного: влада, сила, гроші, зброя, держава, армія, достаток – ніщо.
У цьому світлі стає зрозуміло, що звичайні атрибути Царства Небесного: святість, праведність, мир, щедрість і любов – мають вічну цінність.
У цьому світлі стає зрозуміло, що якщо любов лежить в основі світу, то до Царства Небесного потрібно притягнути усіх жителів Землі і усім показати шлях вгору, утримуючи від шляху по горизонталі.
Адже в багатьох релігіях небо дублює землю: гурії, зали військової слави, поля очерету і поля Єлисейські.
Немає там дівчат і немає там берсерків.
Ще трохи, і апостол Петро скаже заповітне: «Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли”. Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: “Що нам робити, мужі-браття?” Петро ж сказав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш» (Діян. 2:36-39).
Він мав на увазі те, що нашому сходженню в нове Царство заважає наша тяжкість, а не політичні чи державні колізії. З гріхами ми тонемо, як з каменем на шиї. А праведність нас робить леткими. Коли легкі, ми не провалимося в колісниці Іллі. І ангелам під силу нас буде підняти і провести крізь межі світів.
«І іншими багатьма словами він (Петро) свідчив і умовляв, кажучи: “Спасайтеся від роду цього лукавого”» (Діян. 2:40).
Бо у вознесінні – життя, а в тяжкості гріха – смерть, а Царство Боже всередині нас, у дещо іншому вимірі, на що вказують і слова Христові, і Його вознесіння.
Автор: священик Костянтин Камишанов
Усе по темі: Вознесіння Господнє